Читать «Україна масонська» онлайн - страница 91

Де Рибаса в Одесi змiнив контр-адмiрал, командувач гребним Чорноморським флотом i масон Павло Васильович Пустошкiн, який керував Одесою майже рiк (командувачем усiм Чорноморським флотом був масон Микола Семенович Мордвинов). Ще у 1779 р. брати Пустошкiни – Андрiй i Павло (тодi капiтан-поручик флоту) були прийнятi в Кронштадтi до ложi «Нептун». Невдовзi Павло став Майстром ложi (ложа «Нептун» намагалася самостiйно створювати дочiрнi ложi в Росiйськiй iмперiї). Можливо, саме Павло Пустошкiн доручив морському офiцеру i масону Степану Телесницькому формування фiлiї ложi «Нептун» на Чорному морi.

У 1798-1799 рр. контр-адмiрал П. Пустошкiн плавав з адмiралом Ушаковим до Грецького архiпелагу, брав участь у формуваннi республiки Iонiчних островiв (про неї мова пiде далi). У 1799 р. за пропозицiєю П. Пустошкiна Одеський магiстрат органiзував прийом послiв Iонiчної республiки семи об'єднаних островiв Архiпелагу на чолi з масоном графом Орiо.

Початок ХIХ ст. для Одеси – «перiод забутостi», але й у цей перiод «Одеський проект» захищали масони: сенатор Гагарiн i генерал-губернатор Новоросiйського краю генерал Йоганн фон Мiхельсон (масон суворовської школи).

У 1798-1803 рр. письменник i поет, банкiр i президент камерц-колегiї князь Гавриїл Петрович Гагарiн вимагав вiд уряду й iмператора затвердження планiв розвитку Одеси. Наприкiнцi 1802 р. Гагарiн написав колишньому градоначальнику Одеси Кирьякову лист, де були такi слова: «Мiсто Одеса i до цього часу на серцi у мене лежить як улюблене дитя… Це мiсце дане вiд Бога Росiї золотим джерелом». Гагарiн знав, про що пише, адже керував вiн фiнансами iмперiї… У 1802 р. як урядовий ревiзор в Одесу прибуває масон Олександр Васильович Васильчиков – камергер i чиновник камерц-колегiї (пiдлеглий Гагарiна). Васильчиков разом iз де Воланом розробляє план майбутнього будiвництва й управлiння Одеси, за яким Одеса мала отримати великi грошi на будiвництво та стати центром великого Новоросiйського краю.

27 сiчня 1803 р. градоначальником маленького мiстечка (понад 8 тис. жителiв) на «знову набутих» степових задвiрках iмперiї був призначений величний генерал i царедворець Арман-Емманюель-Софi-Септимен де Вiнеро дю Плесi граф де Шеннон герцог де Фронак де Рiшельє (1766-1822 рр.) – двоюрiдний внучатий племiнник кардинала Рiшельє (мiнiстра французького короля Людовика ХIII) i онук маршала Францiї.

У 1786 р., ще до переходу на росiйську службу, де Рiшельє стає членом паризької масонської ложi «Олiмпiйське товариство». Далi – масонська кар'єра ще в двох ложах i мiсце оратора в однiй iз паризьких лож (вже тодi де Рiшельє став Майстром – отримав третiй градус масонства). Серед масонських учителiв де Рiшельє був де Ланжерон (посвячений у масонську ложу «Олiмпiйське товариство» ще у 1782 р.), а також генерал i письменник принц Шарль-Жезеф де Лiнь. Де Рiшельє i де Ланжерон були зв'язанi 25 роками дружби та схожою долею. Обидва – прихильники прогресу, релiгiйної свободи, реформування християнства, полiтичної терпимостi, лiберальних iдей економiста Адама Смiта, шанувальники лiтератури та паркового мистецтва.