Читать «Україна масонська» онлайн - страница 81

Великий Схiд Францiї на той час вже протиставляв себе всiм iншим масонським системам i практично не визнавався нi англiйськими, нi росiйськими, нi шведськими, нi австрiйськими, нi пруськими масонами. Великий Схiд Францiї та залежнi вiд нього польськi ложi оточили особу Наполеона майже релiгiйним культом, та й самi ложi Великого Сходу перетворилися на напiвофiцiйну органiзацiйно-iдеологiчну структуру Французької iмперiї.

Подiї другої половини 1812 – початку 1813 рр., пов'язанi з розгромом армiї Наполеона, зумовили коротку перерву в дiяльностi польських масонiв. 30 сiчня 1813 р. польський Великий Схiд офiцiйно постановив закрити свої «рядовi» масонськi ложi, проте Великий капiтул вищих градусiв польського масонства продовжував таємно працювати у 1813-1814 рр.

У 1815 р. пiсля приєднання (вiдповiдно до постанов Вiденського конгресу) значної частини герцогства Варшавського до Росiйської iмперiї на правах автономного Царства Польського, польськi масони стали орiєнтуватися на росiйськi iмперськi ордена та ложi i персонально на особу Олександра Першого, якого тодi називали «воскресителем» Польщi.

У 1815 р. Олександр Перший приїхав до Варшави, де вiдвiдав влаштовану на його честь урочисту масонську роботу вiдродженого у 1815 р. вже на нових iдеологiчних засадах польського Великого Сходу (на той момент – тринадцять масонських лож). Польським провiнцiям Царства Польського iмператор пообiцяв представницький спосiб правлiння i «заклади, що вiдповiдають способу полiтичного iснування, який визнають найзручнiшим i найкориснiшим держави, що ним володiють». Олександр навiть видав манiфест про майбутнє дарування конституцiї жителям Царства Польського та пiдписав конституцiйну хартiю Царства Польського. А. Чарторийському доручено було скласти проект польської конституцiї. За часiв суспiльного очiкування нових реформ Олександр намагався догодити польським масонам – демонстрував дружбу з князем А. Чарторийським, просував по службi графiв-масонiв Северина Потоцького та Михайла Огiнського. У 1810 р. Михайло Клеофас Огiнський (колишнiй королевський посол Речi Посполитої в Голландiї i Англiї, казначей Литви) переїздить iз свого бiлоруського маєтку до Петербурга, де стає сенатором Росiйської iмперiї, довiреною особою iмператора Олександра Першого. Огiнський створює проект вiдродження Великого князiвства Литовського у складi Росiйської iмперiї, але на початку 20-х рокiв ХIХ ст., розчарувавшись у «реформах», Огiнський виїздить до Iталiї. Найбiльшу вiдомiсть Огiнському принiс написаний ним полонез «Прощання з Батькiвщиною» (полонез Огiнського), йому ж приписується музика польського гiмну.