Читать «Україна масонська» онлайн - страница 80

У ложi працювали три доктори медицини: колишнiй проректор унiверситету в Iєнi, приятель Шиллiнга та Гете, а у Росiї – лейб-медик i упорядник госпiталiв Христиан фон Лодер, К. Паннiсет (член капiтулу «Гора Табор»)… Були в ложi два художники i євангелiстський проповiдник.

Помiщики становили невелику частину братiв, очевидно помiщицьке землеволодiння у Криму ще не сформувалося. Викликає подив порiвняно невелика (якщо брати Одесу) кiлькiсть купцiв i капiтанiв торгових суден. Це свiдчить про те, що Феодосiя до 1817 р. вже втратила свої торговi перспективи.

На початку столiття група французьких пiдданних (очевидно, на чолi з графом де Рiшельє) огранiзувала в Одесi ложу «Понт Евксинський», офiцiйно зареєстровану у 1817 р. (про неї докладно в наступному роздiлi). Можна зробити висновок, що тактикою масонерiї на Пiвденному Заходi Росiйської iмперiї було створення масонських центрiв, якi б концентрували мiсцеву елiту (адмiнiстративну, вiйськову, наукову, громадську). Такими шiстьма центрами в Українi були (у порядку зменшення чисельностi братiв i впливу): Київ (Київська губ.), Одеса (Херсонська губ.), Харкiв (Харкiвська губ.), Житомир (Волинська губ.), Кам'янець-Подiльський (Подiльська губ.), Полтава (Малоросiйська губ. – Полтавщина та Чернiгiвщина). Феодосiйська (Таврiйська губ.) ложа «Йордан» залежала вiд одеської ложi «Понт Евксинський», ложа з невiдомою назвою в Катеринославi (Катеринославська губ.) – вiд полтавської ложi «Любов до iстини». Центральнi ложi-матрицi передбачали «заштатнi» ложi та масонськi колективи; такими були ложi в Буцькiвцях, Нiжинi (можливо iснування ложi, пов'язаної з Нiжинським лiцеєм), можливо групи масонiв були у Кременчуку, Миколаєвi та Севастополi (офiцери Чорноморського флоту)…

Польське масонство важко долало кризу 1794-1799 рр. У Росiйськiй iмперiї польськi ложi не поновлювали свою роботу аж до 1812 р., хоча окремi масони та масонськi групи вищих ступенiв продовжували таємну орденську дiяльнiсть. У 1803 р. у Росiйськiй iмперiї створений Вiленський навчальний округ, до якого входило вiсiм губернiй (Вiленська, Вiтебська, Гродненська, Мiнська, Могилiвська, Київська, Подiльська та Волинська). Попечителем округу у 1803-1823 рр. був князь i масон вищих ступенiв Адам Єжи Чарторийський. Спочатку вiн сумiщав цю посаду iз посадою помiчника Державного канцлера Росiйської iмперiї, а потiм – з посадою мiнiстра iноземних справ iмперiї. У 1805 р. вiн добився вiдкриття класичної гiмназiї у мiстi Кременцi, перейменованої у 1819 р. в лiцей. Ця гiмназiя-лiцей патронувалася польськими масонами i «сiяла Свiтло» на землях Правобережної України. Серед його випускникiв були Г. Олiзар, Т. Падура й iншi масонськi лiдери.

На завойованих у Прусiї польських територiях у 1807 р. Наполеон створив Велике Герцогство Варшавське. В герцогствi, як гриби пiсля дощу, стали з'являтися польськi масонськi ложi (такi, як ложа «Об'єднаних братiв полякiв i французiв»), що були поставленi у залежнiсть вiд французької масонської системи Великого Сходу. Бiльшiсть польських масонських лож у 1807-1811 рр. повторно вiдкрилися пiд своїми старими назвами. У 1810 р. польськi масони вiдродили Великий Схiд Польщi на чолi з Великим Майстром Людовиком Гутаковським.