Читать «Україна масонська» онлайн - страница 82

Є версiя, що iмператор Олександр (як i його рiдний брат, великий князь Костянтин Павлович – «цар Польський») таємно належав до вiдродженого у 1815 р. польського Великого Сходу i вносив до його скарбницi великi пожертви. Великий князь Костянтин Павлович Романов був обраний одним iз семи «верховних» масонiв у Варшавi.

Великим Майстром польського Великого Сходу, мiнiстром сповiдань i народної освiти Царства Польського була одна й та сама людина – граф Станiслав-Костка Потоцький; генерал А. Рожнецький став заступником Великого Майстра, а почесним членом Великого Сходу – все той же загадковий i авторитетний Фесслер. Олександр Перший хотiв використати польське масонство для того, щоб впливати на громадську думку польських провiнций i формувати лояльний до iмперiї мiсцевий кадровий корпус.

На українських землях у 1815-1821 рр. польськi ложi дiяли в Київськiй, Подiльськiй i Волинськiй губернiях.

Серед польських масонiв в Українi видiлявся польський патрiот, українофiл i український поет Тимко Падура, який намагався налагодити контакти польських масонiв з масонами Києва та Полтави. Падура перший iз полякiв (на «слов'янському з'їздi» декабристiв у Васильковi) заявив про права українського народу на автономiю, проголосив себе представником українського народу.

Серед польських лож на Правобережнiй Українi найвiдомiшою є вiдроджена Велика провiнцiйна ложа «Цiлковитої таємницi» в Дубно. В лiтературi її ще називали «Волинською ложею», хоча це був територiальний масонський союз польських лож Правобережжя України в системi Великого Сходу Польщi. Вiдкриття ложi приписується 1817 р., хоча таємно вона працювала з 1815 р. До цiєї ложi входили брати М. i Г. Олiзари, губернський маршалок В. Ганський, граф К. Карвицький, професор повiтового училища М. Колпачкевич…

У Рафаїлiвцi у 1818-1821 рр. дiяла польська ложа «Увiнчаної доброчесностi пiд трьома зiрками», заснована Великою Провiнцiйною ложею «Цiлковитої таємницi». В цiй ложi працювало близько 100 масонiв вiд першого до восьмго ступеня.

У Дубно – Луцьку у 1818-1821 рр. працювала ложа «Ранкової зiрки, що сходить» (Зiрки Сходу), яка пiдпорядковувалася Великiй Провiнцiйнiй Волинськiй ложi «Цiлковитої таємницi» в Союзi Великого Сходу Польщi. Її очолили Густав Олiзар (Майстер Стiльця у 1818 р.), помiщик i суддя повiтового суду Станiслав Липкий (Майстер Стiльця у 1819 р.), генерал, князь Михайло Любомирський (Майстер Стiльця у 1820 р.), луцький повiтовий маршалок i статський радник Владислав Подгороденський (Намiсний Майстер у 1819 р.), волинський вiце-губернатор Фiлiп Платер (Намiсний Майстер у 1821 р.), член головного правлiння училищ, сенатор, граф Людвиг Платер де Браль – вiдомий польський публiцист i вчений, активний учасник польського повстання 1830 р. Серед братiв ложi були А. Конопацький (оратор), Я. Соколовський (1-й наглядач), Г. Яховський (2-й наглядач), I. Перетяткевич (секретар), генерал, командир бригади Б. фон Бартоломей, професор живопису Вiленського унiверситету Йоганн Рустемас…