Читать «Україна масонська» онлайн - страница 70

У ложi «Любов до iстини» перебувало близько 30 осiб. Намiсним Майстром ложi був губернський предводитель дворянства С. М. Кочубей (дiйсний статський радник, полтавський губернський маршалок, член Малоросiйського таємного товариства). Серед масонiв ложi були чиновники з оточення генерал-губернатора М. Репнiна, предводителi дворянства, наукова та творча iнтелiгенцiя, офiцери полкiв, якi стояли на Полтавщинi. Членами ложi були В. Тарновський – колишнiй губернський суддя, Полтавський повiтовий маршалок (у його маєтку вiдбувалися деякi засiдання ложi), Хорольський повiтовий предводитель дворянства С. Алексеєв, його катеринославський колега Д. Алексеєв (Катеринославський губернський маршалок), Полтавський губернський прокурор I. Горбовський, театральний дiяч П. Барсов, ротмiстр I. Бiбiков (ад'ютант М. Репнiна у 1814-1819 рр., у подальшому – полковник, генерал, сенатор, губернатор Нижегородський, Калузький), кандидат фiзико-математичних наук, чиновник мiнiстерства фiнансiв

А. Величко, повiтовий предводитель дворянства С. Война, пiдполковник i командир бригади, член «Союзу благоденства» В. Глiнка (в епоху реформ – сенатор, генерал, член Вiйськової Ради), титулярний радник i повiтовий маршалок Я. Горленко, полтавський губернський маршалок, дiйсний статський радник В. Чарниш, письменник i чиновник мiнiстерства внутрiшнiх справ В. Григорович, Л. Дьяков, чиновник для особливих доручень А. Iмберг, полковник I. Карпов, надвiрний радник i полтавський губернський маршалок С. Левенець, ад'ютант генерал-губернатора Малоросiї А. Панiн, полтавський вiце-губернатор, надвiрний радник А. Свєчiн, чиновник канцелярiї М. Репнiна, титулярний радник Г. Шафонський, переяславський повiтовий маршалок, надвiрний радник Василь Лукашевич (В. Лукашевич входив i до київської ложi «Об'єднанi слов'яни», i до «Союзу тамплiєрiв Волинi», i до «Союзу благоденства», був керiвником «Малоросiйського таємного товариства i пiдтримував зв'язки з нiжинськими «лiцейськими» масонами).

У процесi слiдства над декабристами з'ясувалося, що В. Лукашевич заснував таємне українське товариство, пов'язане з «польськими змовниками», що в українському товариствi був «катехiзис на зразок того, що використовувався в масонських ложах» (Катехiзис автономiста), що це товариство «…мрiяло про незалежнiсть Малоросiї та готове було вiддатися пiд покровительство Польщi, коли вона досягне незалежностi». Дивно, що слiдча комiсiя вирiшила не карати Лукашевича, а дiйшла висновку, що вiн i його однодумцi лише «…мали намiр створити з масонських лож» полiтичне товариство, однак так його i не створили. Тому Лукашевича звiльнили з-пiд арешту та вiдправили в «заслання» – до його маєтку в Борисполi пiд Києвом. Але, скорiше за все, слiдство навмисно помилилося (чи не тому, що Лукашевич був масонським почесним магiстром?) i В. Лукашевич усе ж створив Малоросiйське таємне товариство ще у 1819 р.