Читать «Україна масонська» онлайн - страница 69

Пiдбираючи педагогiв для лiцею, I. Орлай запросив до Нiжина масонських братiв – членiв київської ложi «Об'єднаних слов'ян»: Федора Зiнгера (колишнiй випускник львiвського унiверситету, колишнiй член масонської ризької ложi «Iзиди», молодший професор нiмецької словесностi лiцею), Жана-Франсуа Ландражина (молодший професор французької словесностi та бiблiотекар лiцею), Казимира Шапалинського (Шапелинського) (професор фiзики та математики лiцею).

Коли з Нiжинської гiмназiї пiшов її директор I. Орлай i пiсля розгрому викладацького складу пiд час проведення «Справи про вiльнодумство в Нiжинському лiцеї«вища школа була реорганiзована у фiзико-математичний лiцей, а декiлькох викладачiв лiцею звiльнили та вислали у справi «нiжинських вiльнодумцiв».

Нiжинською гiмназiєю (лiцеєм) опiкувалися масони полтавської, київської та харкiвської лож. Цi ложi iснували (як закритi розенкрейцерiвськi малочисельнi ложi) з початку XVIII ст., однак офiцiйно вони були вiдкритi в перших ступенях Союзу «Астрея» у 1817-1818 рр. i з цього часу зайнялися «широкою» дiяльнiстью i масовим прийомом. Так, у Полтавi у квiтнi 1818 р. була вiдкрита ложа «Любов до iстини» Союзу «Астрея» (староанглiйської шотландської системи) пiд № 18. Масонськi роботи цiєї ложi проводилися росiйською мовою. Емблемою ложi був трикутник, в який вписане всевидюче око: пiд його променями в облямуваннi циркуля та косинця зображене пломенiюче серце (алхiмiчна емблема «пломенiюче серце» означала реторту з вогнем, який звiдти виривається, – трансмутацiю). Ложа була заснована 40-рiчним помiщиком Михайлом Миколайовичем Новиковим (його батько – двоюрiдний брат масонського лiдера та просвiтителя Миколи Iвановича Новикова), який служив у 1816-1820 рр. у Полтавi начальником канцелярiї Малоросiйського генерал-губернатора Миколи Григоровича Репнiна.

М. Новиков ще у 1807 р. вийшов у вiдставку (був штабс-капiтаном, городничим i полiцмейстером). У 1813-1814 рр. М. Новиков брав участь в закордонних походах росiйської армiї, потiм служив при мiнiстерствi юстицiї, в системi вiйськового забезпечення. Вiдомо, що М. Новиков вже у 1814 р. був вiдомим масоном i вiдвiдував у Дрезденi нiмецьку ложу «Трьох мечiв», а у 1815 р. працював у ложi «Обраного Михайла» (Союз «Астрея»). До 1818 р. М. Новиков був Великим почесним сановником капiтулу «Астрея», членом (7-й ступiнь) «капiтулу Фенiкс» шведської системи вищих ступенiв. У 1816-1823 рр. М. Новиков жив у Полтавi, був членом не лише ложi «Любов до iстини», а й парамасонського ордену «Росiйських лицарiв», переддекабристських «Союзу спасiння» i «Союзу благоденства». М. Новиков був «з'єднуючою ланкою» мiж полтавчанами i їх московськими, петербурзькими та харкiвськими масонськими братами. Вже пiд час слiдства над декабристами, пiсля смертi М. Новикова, з'ясувалося, що вiн намагався залучити «дворянство малоросiйське» до полiтичної фронди.