Читать «Україна масонська» онлайн - страница 68

Масони поновили видавничу дiяльнiсть, яка була перервана в епоху гонiнь Катерини Другої. За пiдтримки О. Голiцина стали друкувати книги масонських iдеологiв… Масони створили у Петербурзi «Будинок призрiння для малолiтнiх сирiт», збирали кошти на оплату навчання та виховання дiтей незаможних дворян, талановитих рiзночинцiв, викупали з крiпосної залежностi талановитих юнакiв.

Масон i анархiст князь Петро Кропоткiн у своїй книзi «Iдеали та дiйснiсть в росiйськiй лiтературi» писав: «…Незважаючи на урядовi переслiдування, i мiстичнi християни, i масони (деякi ложi яких слiдували вченню розенкрейцерiв) справляли значний вплив на свiдомiсть життя Росiї. Коли на престол зiйшов Олександр Перший, масони мали можливiсть бiльш вiльного проповiдування своїх iдей…».

У той самий час у росiйському суспiльствi сформувалася консервативна течiя, спрямована проти будь-яких релiгiйних реформ, рупором якої став архiмандрит Фотiй (Спаський). Вiн стверджував, що «…дiяв з небезпекою для життя проти Сiонського вiсника, Лабзiна, лож масонських i єресей» в iм'я спасiння монархiї й iстинного православ'я. У 1819 р. Фотiй почав поширювати свiй антимасонський твiр «Катехiзис масонiв, вiруючих в антихриста, диявола та сатану» i доноси на авторiв «Сiонського Вiсника». Митрополит Серафим (Глаголевський) в першi роки iснування Бiблiйського товариства був ревним поборником справи реформування церкви, брав участь у перекладi Бiблiї на росiйську мову. Але на петербурзьку кафедру вiн поступив вже противником Бiблiйського товариства.

У першiй половинi XIX ст. невеличке українське мiстечко Нiжин стає одним iз визначних культурних центрiв України. У 1820 р. тут вiдкривається гiмназiя (лiцей) вищих наук iменi князя Безбородька. Масони намагалися створити в Нiжинi другий «свiтильник просвiти» на Лiвобережнiй Українi.

У вереснi 1821 р. Iвана Орлая призначено директором Нiжинського лiцею князя Безбородька. На цiй посадi вiн працював до серпня 1826 р.

Про «нiжинський перiод» життя Орлая вiдомо, що вiн намагався запровадити методи педагога Песталоццi, його твердження про необхiднiсть встановлення взаєморозумiння мiж учнями та вчителями. Орлай приймав у себе учнiв лiцею, пригощав їх обiдом, розмовляв з ними латинською мовою, вимагав вiд них «висловлювати свої думки вiльно». За своїм статутом Нiжинська гiмназiя (лiцей) прирiвнювалася до унiверситету i нагадувала Царськосiльський лiцей. Нiжин здобув значення унiверситетського мiста i став єдиним у Росiї повiтовим мiстом, яке мало свiй вищий навчальний заклад. За дванадцать рокiв iснування гiмназiї її закiнчило 105 осiб, серед яких письменники М. Гоголь, Є. Гребiнка, В. Забiла, М. Кукольник… У гiмназiї виходили рукописнi журнали й альманахи: «Зiрка», «Пiвнiчна зоря», «Метеор лiтератури», «Лiтературне вiдлуння», «Парнаський гнiй», «Аматузiя».