Читать «Україна масонська» онлайн - страница 72

I. Котляревський користувався опiкуванням Репнiна. Саме завдяки йому п'єса «Наталка Полтавка» з'явилася на сценi. Пiсля своєї вiдставки Репнiн жив у Дрезденi, Римi, Флоренцiї, а у похилому вiцi оселився в своєму маєтку у Полтавськiй губернiї.

Дмитро Миколайович Бантиш-Каменський (1788-1850 рр.) був близькою до Репнiна людиною. Саме Репнiн сприяв збору матерiалiв для його знаменитої «Iсторiї Малоросiї«. Бантиш-Каменський належав до аристократичного роду молдавських князiв, був онуком поета князя Антиоха Кантемiра. В юнацтвi Д. Бантиш-Каменський служив ад'ютантом при масонi Ю. Долгорукому, дружив з князем О. Голiциним, був «активiстом» Бiблiйського товариства. У 1814-1815 рр. Бантиш-Каменський, як чиновник Колегiї iноземних справ, жив у Парижi, пiсля чого тривалий час був правителем канцелярiї губернатора Малоросiї. Кар'єра Бантиш-Каменського згодом привела його громадянським губернатором у Тобольськ (1825-1828 рр.), губернатором Вiленської губернiї (1836-1838 рр.).

У березнi 1818 р. в Києвi заснована (скорiше легалiзована як союзна в «Астреї«) масонська ложа «Об'єднаних слов'ян» № 17 у керованому з Петербурга Союзi «Астрея». Незважаючи на те, що ложа перебувала в Союзi «Астрея», вона працювала за системою Великого Сходу Польщi (виправлена шотландська система) росiйською та французькою мовами. Емблемою ложi був трикутник, увiнчаний короною. У трикутник вписанi двi руки, поєднанi в особливому масонському рукостисканнi, що означало братерський союз – ланцюг масонiв, що охоплює весь свiт. Руки зображенi в лицарських латах i стискали спис. На емблемi був напис «AUX SLAVES REUNIS / DEO CAESARI ET FRATRIBUS». Ще однiєю емблемою ложi був хрест, на якому польською мовою написано: «jеdnоsc slowianska».

Збори ложi, як правило, проходили в київському домi Шиллiнга на Хрещатику, у київському домi генерала М. М. Раєвського i в його маєтку на Куренiвцi.

Таємним «куратором» i душею київської ложi (за нею, як i за полтавською, стояв генерал М. Репнiн) була дуже популярна в iмперiї людина – «живий герой» Микола Миколайович Раєвський – 48-рiчний генерал вiд кавалерiї, герой Вiтчизняної вiйни, турецької, польської, кавказької воєн. Перемога над Наполеоном у 1812 р. багато в чому була пов'язана з дiями сьомого корпусу генерал-майора Раєвського. Гренадери Раєвського першими увiрвалися до Парижа, пiсля чого Микола Миколайович став комендантом мiста. Пiсля закiнчення вiйни Раєвський командує в Києвi четвертим корпусом. У 1824 р. вiн виходить у вiдставку i живе в маєтку Болтишка поблизу Єлисаветграду. Декабристи сподiвалися вмовити Раєвського пiсля перемоги повстання ввiйти до складу Тимчасового уряду. Але пiсля 14 грудня 1825 р. заарештували обох синiв Раєвського, а також його зятiв, генералiв М. Орлова та С. Волконського (вiдвiдували київську ложу).