Читать «Україна масонська» онлайн - страница 67

До реформування православної церкви були залученi вищi iєрархи, якi сподiвалися вигнати з церкви формалiзм, казенщину, наблизити її до iдеалiв «початкового християнства». У своєму творi «Про масонство» Д. П. Рунич зазначав: «Масонство i масонськi ложi – народнi школи, що наставляють на iстинне християнство, сильний посiбник зовнiшнього Богослужiння до розвитку у свiдомостi свiтських людей iстинного християнства та моральностi». Такi погляди подiляли деякi православнi iєрархи, якi стали органiзаторами Бiблiйського товариства: доктор богослов'я, член Священного Синоду, архiмандрит Фiларет (ректор Санкт-Петербурзької духовної академiї з 1821 р. – архiєпископ Московський), архiмандрит Гермаген (ректор Московської семiнарiї у 1816-1819 рр.), архiмандрит Феоктист (ректор Московської семiнарiї у 1819-1826 рр.), вiце-президент Бiблiйського товариства, митрополит Новгородський i Санкт-Петербурзький Амвросiй, єпископ Чернiгiвський Михайло i архiєпископ Мiнський i Литовський Серафим (учень московських розенкрейцерiв, член ложi «Помираючий сфiнкс»).

На пiвденному заходi Росiйської iмперiї iдея «церковної реформи» заволодiла свiдомiстю багатьох представникiв клiру: митрополит Київський Серапiон (вiце-президент Бiблiйського товариства), архiєпископ Катеринославський, Херсонський i Таврiйський Онисифор (Боровик), архiєпископ Кишинiвський Дмитро (Сулима), Кишинiвський архiмандрит Єфрем, архiмандрит Одеський Феофан, автор багатьох творiв на релiгiйнi теми Федiр Лисевич – подiльський священик та iн.

За iмператора-мiстика Олександра Першого англiйськi протестанти (як правило, масони) «по масонських каналах» домоглися дозволу вiдкрити у Росiї автономну органiзацiю British and Foreign Bible Society – Росiйське Бiблiйське товариство (у Росiї засноване у груднi 1812 р.). Незабаром уся Росiйська iмперiя покрилася мережею провiнцiйних росiйських бiблiйських товариств. У Росiйськiй iмперiї створено 289 вiддiлень товариства, якi очолювали переважно масони або церковнi «реформатори». Бiблiйське товариство «просувало» скорiше проведення реформи православної церкви, наставляючи в протестантському та масонському дусi православних iєрархiв.

Керував Бiблiйським товариством його засновник (президент) – масон вищих ступенiв князь Олександр Миколайович Голiцин, який обiймав посаду мiнiстра духовних справ i народної освiти. На О. Голiцина особливий вплив справляв його вчитель масонства – вiце-президент Бiблiйського товариства Р. Кошелєв (масон катерининської епохи, товариш Сен-Мартена) i масон О. Лабзiн (який перебував пiд впливом масонiв Корнеєва i Бантиш-Каменського). Iмператор Олександр записався в члени товариства iз щорiчним внеском у 10 тис. руб. i одноразовим у 25 тис. руб. Пiдписка по всiй Росiйськiй iмперiї лише у 1813 р. дала 160 тис. руб. У 1815 р. iмператор Олександр поставив товариству завдання забезпечити i росiянам спосiб читати слово Боже природною росiйською мовою. Пiд наглядом Бiблiйського товариства почали перекладати Бiблiю iз старослов'янської на росiйську мову. Росiйське Євангелiє вийшло в свiт у 1819 р., а весь Новий Завiт – у 1820 р. Кожного року Бiблiйське товариство видавало новi переклади Бiблiї i до 1825 р. загальний наклад його видань (бiльш як 40 мовами iмперiї) досягав 876 тис. примiрникiв! Проте не переклади були основним завданням товариства. Воно поступово готувало реформу православ'я.