Читать «Україна масонська» онлайн - страница 64

На початку ХIХ ст. належнiсть до масонiв стала правилом хорошого тону серед росiйської аристократiї. Але, якщо до вiйни 1812 р. кiстяк росiйських масонських лож становили лише родовитi нащадки iмперiї (Гагарiни, Голiцини, Волконськi, Воронцови, Долгорукi, Куракiни, Трубецькi, Розумовськi), то у 1812-1822 рр. до нових масонських лож ринули молодшi офiцери, чиновники середньої руки, представники «вiльних професiй», купцi… В армiї та на флотi активiзувалася дiяльнiсть вiйськово-похiдних лож. У цей час кiлькiсть масонiв перевалила за чотири тисячi братiв. Це величезна цифра, якщо брати до уваги, що масонськi ложi складалися лише з «просвiчених людей».

У той самий час у переможному для росiйської армiї 1814 р. в масонському середовищi iмперiї намiтився розкол. Частина масонiв («обновителi» на чолi з професором медицини та доктором фiлософiї I. фон Еллiзеном) заявила, що для «моральної роботи масона» ордену не потрiбнi вищi градуси (починаючи з 4°) i заняття «таємними науками»; деякi ложi мали на метi вихiд з-пiд контролю «капiтулу Фенiкс». Еллiзен з масонських лож «Петра до Правди», «Палестина», «Нептун», «Iзида», «Об'єднанi друзi» створив Союз «Астреї«, в якому Великим Майстром обрали В. Мусiна-Пушкiна-Брюса. У 1820-1821 рр. керiвництво «Астреєю» перейшло до польського графа та росiйського сенатора Адама Ржевуського, який пiдтримував в «Астреї«полiтичне вiльнодумство, вiдкрито критикував монархiчний режим, схвалював конституцiю, заявляючи, що масонство призначене для вдосконалення й ушляхетнення звичаїв росiйського народу.

Пiд час конфлiкту професор Й. Бебер (Великий Майстер директорiальної ложi союзу «Володимира до порядку» шведської системи у 1810-1815 рр.) передав повноваження Великого Майстра графу В. Мусiну-Пушкiну-Брюсу, але вищi градуси залишилися пiд керiвництвом Бебера. Захищаючи вищi градуси та «давнi закони», Бебер запропонував, щоб кожна ложа керувалася своїми правилами. На основi Директорiальної ложi «Володимира до порядку» Бебер створив Велику Провiнцiйну Ложу, що перебувала в контактi з Великою Ложею Швецiї.

У серпнi 1815 р. створено Директорiальний (Великий) союз масонських лож шотландської системи «Астрея» – «Велика Ложа Астрея» (очолив його таємний радник В. Мусiн-Пушкiн-Брюс), який об'єднав майже тридцять лож Росiйської iмперiї. Вiд «капiтулу Фенiкс» вiддiлилося декiлька лож, якi стали управлятися «Великою Ложею Астрея», а сам «капiтул Фенiкс» створив нову структуру «Великої Провiнцiйної Ложi» (спочатку «капiтул» очолив генерал-майор А. Жеребцов, якого змiнив граф-розенкрейцер М. Вiєльгорський). Мiж ложами «Великою провiнцiйною» й «Астреєю» була пiдписана угода про дружбу, а навеснi 1822 р. вiдбулося об'єднання цих двох масонських центрiв.