Читать «Україна масонська» онлайн - страница 63

Вiдчувши смак суспiльного життя, полiтичну вагу громадської думки, масони побачили своє завданя у формуваннi недержавних мiжстанових i мiжпрофесiйних зв'язкiв. Лише таким чином можна було домогтися глобальних змiн. Масони стали творцями, покровителями й органiзаторами десятка громадських органiзацiй «олександрiвської епохи»: Дружнє вчене товариство, Вiйськове товариство, Вiльне товариство любителiв словесних наук i мистецтв, Вiльне товариство любителiв росiйської словесностi та змагателiв просвiти i благотворiння, Вiльне зiбрання любителiв росiйського слова, Вiльне економiчне товариство, Географiчне товариство, Дружнє лiтературне товариство, Iмператорське товариство дослiдникiв природи, Медичне й економiчне товариство, Мiнералогiчне товариство, Товариство iсторiї та старожитностей, Товариство любителiв садiвництва, Фiзико-медичне товариство, Харкiвське фiлотехнiчне товариство, Людинолюбне товариство…

На початку ХIХ ст. у Росiйськiй iмперiї почали поширюватися апокалiптичнi настрої, пов'язанi з ототожненням наполеонiвської Францiї з «царством антихриста», очiкуванням другого пришестя Христа i Божого суду. Ряд масонiв Росiйської iмперiї пiдтримували такi екзальтованi настрої, тим бiльше, що гросмейстер шведського масонства – король Швецiї Густав IV Адольф задумав новий «хрестовий похiд» проти iмператора французiв, заявивши про вiдчуття швидкого падiння «Антихриста – наполеонiвського колоса», якого лише королю Швецiї судилося повалити. Масони Росiйської iмперiї виступали як противники воєн i прихильники iдей вiчного миру, як противники «кровопивцi та тирана» Наполеона, що став для них «демоном вiйни».

Пiд час воєн проти Наполеона росiйська iмперська пропаганда, та й масонськi «пропагандисти», постiйно поверталися до образу «звiра», «сатани», «антихриста» Наполеона, зображували воїнство антинаполеонiвської коалiцiї як «христове воїнство». «Священний Союз» (антинаполеонiвська коалiцiя, 1815 р.) задуманий свiтовим масонством як таке собi випередження Тисячолiтнього царства, як початок «вiчного миру». У храмах Росiйської iмперiї прославляли Акт «Братського Християнського Союзу» як одне з вищих досягнень iмператора. Духознавство першої половини ХIХ ст., до якого був залучений ряд масонiв, вiдкрило для суспiльства паранормальнi явища (телепатiю, ясновидiння, сомнамбулiзм).

Пiсля перемоги Росiї у Вiтчизнянiй вiйнi 1812 р., походiв росiйської армiї в Європу (1813-1815 рр.) становище у Росiйськiй iмперiї змiнилося – суспiльство очiкувало широких внутрiшнiх реформ, настання «нових християнських часiв». У 1814-1818 рр. Олександр Перший активiзував пiдготовку реформи та конституцiї.

У 1815 р. ним була дарована конституцiя Царству Польському (Польща стала експериментальним полiгоном для реформ). У березнi 1818 р. на вiдкриттi Польського Сейму iмператор заявив, що конституцiйнi починання невдовзi будуть поширенi на всю iмперiю.

У 1815-1818 рр. iмператор, перебуваючи пiд впливом масонiв, виступає як прихильник полiтичних свобод. У квiтнi 1918 р. Олександр Перший вiдвiдав Бесарабiю (сучасний пiвденно-захiд Одеської областi України був тодi частиною Бесарабiї) й оприлюднив лiберальний «Статут створення Бесарабської областi». За цим «Статутом» до управлiння автономною Бесарабiєю влада залучала Верховну Раду, яка була частково виборною на конституцiйних засадах. Проте iмператор Олександр Павлович, побоюючись втратити всевладнiсть, затягував «перебудову», чим викликав роздратування з боку вчорашнiх союзникiв-масонiв.