Читать «Україна масонська» онлайн - страница 62

На розвиток Харкiвського унiверситету справив вплив i Олексiй Олексiйович Перовський (лiтературний псевдонiм – Антонiй Погорельський) – позашлюбний син Олексiя Розумовського, штаб-ротмiстр 3-го Українського полку (1812-1813 рр.), у подальшому – вiдомий письменник-мiстик. З 1822 р. – попечитель Харкiвського навчального округу й унiверситету, член Товариства наук при Харкiвському унiверситетi.

До харкiвської ложi «Помираючий сфiнкс» «другого перiоду» (1817-1822 рр.) належало 25-30 братiв. Серед них письменники А. Погорельський, М. С. Власов i П. Гулак-Артемовський, професор А. Дудрович. Єпiскоп Слободсько-Український i Xаркiвський Павло (Павло Сабатовський, 1817-1826 рр.) пiдтримував починання масонiв i керував харкiвським вiддiленням Бiблiйського товариства.

Членом студентського Бiблiйського товариства Харкiвського унiверситету та масонської ложi був знаменитий український письменник Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790-1865 рр.). Освiту вiн почав у семiнарiї та Київськiй духовнiй академiї, але не закiнчив академiю; у 1817 р. переїхав до Харкова i поступив до унiверситету вiльним слухачем словесного факультету. Завдяки покровительству попечителя Харкiвського навчального округу масона С. Потоцького, затверджений Радою унiверситету лектором польської мови, а з 1820 р. – викладачем росiйської iсторiї, географiї, статистики. У 1821 р. Гулак-Артемовський захистив дисертацiю, а через два роки його обрали ад'юнктом росiйської iсторiї та статистики, i лише у 1828 р. – ординарним професором. Гулак-Артемовський, очевидно, був одним iз лiдерiв таємної масонської ложi у 30-х роках ХIХ ст. У 1841-1849 рр. Гулак-Артемовський – ректор Харкiвського унiверситету (з 1855 р. – почесний член Харкiвського унiверситету). З 1817 р. Гулак-Артемовський почав друкувати в харкiвському журналi «Український вiсник» переклади, байки та романтичнi балади. Вiн став одним iз засновникiв «Українського журналу». Гулак-Артемовський був членом Московського товариства аматорiв росiйської словесностi, Королiвського товариства друзiв науки у Варшавi.

Можливо, у роботах харкiвської ложi брав участь i «пiдозрюваний» у мартинiзмi Григорiй Квiтка-Основ'яненко – один iз редакторiв журналу «Український вiсник», класик української лiтератури, згодом – предводитель харкiвського дворянства i голова палати кримiнального суду. Вiдомо, що Григорiй Квiтка-Основ'яненко був за молодих рокiв настiльки релiгiйно екзальтованим юнаком, що чотири роки провiв у монастирi. Вiдкриття харкiвського унiверситету внесло значне пожвавлення в життя мiсцевого суспiльства, i Квiтка-Основ'яненко пiддався «спокусi» освiти. Вiн захопився громадською дiяльнiстью, лiтературою, журналiстикою, театром (як глядач, актор, драматург). За iнiцiативою Квiтки у Харковi виникло благодiйне товариство, засновано жiночий навчальний заклад, в якому навчалися бажаючi будь-якого соцiального стану.