Читать «Україна масонська» онлайн - страница 60

Вiдкрито на бiк Шада став секретар факультету ад'юнкт, а пiзнiше професор Харкiвського унiверситету масон А. Дудрович – прихильник мiстичного напряму, учень Шада, знавець новiтнiх фiлософських систем Канта, Фiхте, Шеллiнга. Вiн з 1812 р., коли ще був магiстром, читав чисту логiку в Харкiвському унiверситетi, де у 1814 р. захистив дисертацiю на здобуття ступеня доктора фiлософiї, був обраний ад'юнктом кафедри фiлософiї. У 1819 р. А. Дудрович отримав звання ординарного професора, читав курси чистої логiки, теоретичної та практичної психологiї, iсторiї, фiлософiї, етики, природного права, друкувався в «Українському вiснику» (стаття спiритичного змiсту «Про тваринний магнетизм»). А. Дудрович присвятив свої роботи розробленню проблеми держави та права, свободи особистостi, виступав за звiльнення поневолених народiв, був органiзатором i керiвником студентського спiвтовариства Бiблiйського товариства. У 1829-1830 рр. Андрiй Дудрович досягає найвищого злету своєї кар'єри – стає ректором Харкiвського унiверситету.

За рекомендацiєю Шада до Харкова приїхав видатний правознавець, економiст i фiлософ, ректор унiверситету в Галлi Людвиг Х. К. Якоб. Наукова дiяльнiсть Якоба почалася в Галльському унiверситетi, але у 1806 р. унiверситет в Галлi закрив Наполеон. Якоба запрошують до Харкiвського унiверситету, присвоюють йому чин колезького радника.

Вiн викладав фiлософiю, полiтичнi науки, нiмецьку мову, етику, естетику. У 1811 р. його обирають почесним членом Харкiвського унiверситету.

Пiсля вiдсторонення вiд державних справ М. Сперанського професор Якоб у 1816 р. покинув Росiю i повернувся до Нiмеччини.

Завдяки Шаду до Харкова прибув ще один масон – вiдомий професор, iсторик i орiєнталiст Дiтрих Кристоф (Пилипович) фон Роммель, який навчався в унiверситетах Марбурга та Геттингена. У 1812 р. фон Роммель приїздить до Харкова i стає ректором Педагогiчного iнституту при унiверситетi, але у 1815 р. Роммель залишає Росiю i пiсля повернення до Нiмеччини призначаєься придворним iсторiографом Гесена.

Кафедру хiрургiї у Харкiвському унiверситетi у 1805 р. очолив п'ятидесятирiчний професор Павло Михайлович Шумлянський.

Вiн навчався в Київськiй академiї (фiлософськi класи), вивчав медичнi науки у Петербурзькому сухопутному госпiталi, а з 1784 р. вивчав медицину за кордоном, захистив у 1789 р. дисертацiю на ступiнь доктора медицини у Страсбурзькому унiверситетi, де вiн здружився iз студентом-українцем, який став масоном, Данилом Самойловичем. Повернувшись у 1790 р. у Росiйську iмперiю вже Майстром-масоном (можливо розенкрейцером), П. Шумлянський працював лiкарем у Петербурзькому вiйськовому госпiталi, професором фармакологiї та хiрургiї в Кронштадтському училищi, професором хiрургiї в Московськiй медико-хiрургiчнiй академiї (у 1798 р. вiн розробив проект реорганiзацiї медичної освiти). У Харкiвському унiверситетi Шумлянський працював у 1805-1817 рр. Вiн неодноразово обирався деканом медичного факультету, створив факультетську хiрургiчну клiнiку, вiдкрив цiлющi властивостi мiнеральних вод Полтавщини. П. Шумлянський