Читать «Україна масонська» онлайн - страница 51

Масон Фесслер став «батьком-засновником» християнського неоплатонiзму у Росiйськiй iмперiї, пропагандистом єдиної релiгiї, в центрi якої Бог виступав як першоiдея та першосубстанцiя. Вiн учив студентiв, що «богослужiння складається з двох елементiв: лiричного та драматичного». Проте такi iдеї викликали протести православних ортодоксiв, i Фесслера пiсля семи мiсяцiв викладання звiльнили з Академiї.

Ще працюючи у Львiвському унiверситетi, Фесслер пiдбирає здiбних студентiв для подальшого масонського подвижництва та мiсiонерства. Вiн виховав плеяду масонських просвiтителей з австрiйських пiдданих: iз закарпатських українцiв – I. Орлай, П. Лодiй, В. Кукольник, а також угорець М. Балудянський. Всi цi учнi Фесслера залишили Австрiйську iмперiю та оселилися у Росiйськiй iмперiї, де зробили собi гучне iм'я на теренi науки й освiти.

З 1809 р. Фесслер був почесним членом ряду масонських лож у Петербурзi: «Об'єднаних Друзiв», Великої Ложi «Астрея», разом з П. Лодiєм вiн входив до ложi «Петра до Iстини», разом з I. Орлаєм – до ложi «Олександра Доброчинностi до коронованого Пелiкана». П. Лодiя прийняли до ложi «Олександра тройственного Спасiння» в Москвi у 1817 р. Фесслер заснував у Петербурзi свою масонську ложу «Полярна Зiрка», куди ввiйшли М. Балудянський, В. Кукольник. П. Лодiй, I. Орлай, М. Сперанський, М. Магницький. У Петербурзi фесслерiвська ложа «землякiв» перетворилася на гурток просвiтителiв, який мав на метi «емансипацiю росiйського суспiльства».

Як потрапили захiдноукраїнськi масони в Росiйську столицю? Справа в тому, що на початку ХIХ ст. у навчальних закладах Росiйської iмперiї не вистачало вчених i викладачiв. У 1803 р. було складено проект Iвана Орлая «Про виклик у Росiю iноземних учених, людей iз слов'янського племенi, а найбiльше з карпато-росiв, якi отримали звання професорiв в Австрiї та спроможнi викладати росiйською мовою». Цей проект був схвалений, i Орлай з професором Ф. Филиповичем були направленi в Галичину та Закарпаття, щоб запросити талановитих учених, якi знають основу слов'янських мов, на вакантнi мiсця на кафедрах. Тодi у Росiйську iмперiю приїхали масони-професори М. Балудянський, В. Кукольник, П. Лодiй, А. Дудрович (викладач логiки, психологiї, етики, iсторiї фiлософiї), брати Бiлевичi…

Михайло Сперанський мрiяв використати масонство для широких реформ у Росiйськiй iмперiї. М. Сперанський разом iз Фесслером i Балудянським склали записку на iм'я iмператора Олександра Першого, в якiй обгрунтовували можливiсть проведення радикальних реформ за допомогою масонерiї. Iдею «одержавлення» масонства пiдтримали також масони-розенкрейцери на чолi з М. Новиковим.

Залишившись у Петербурзi пiсля вигнання з православної Академiї, Фесслер здобув мiсце чиновника (потiм i керiвника) в Комiсiї iз складання законiв iмперiї. У 1812 р. Фесслера перевели (вислали) iз столицi в Саратовську губернiю, де вiн став президентом лютеранської консисторiї нiмецьких колонiй Поволжя i генеральним суперiнтендантом. Разом iз тим вiн продовжував вважатися професором i чиновником Комiсiї iз складання законiв. Останнi роки життя вiн прожив у Петербурзi як керiвник лютеранської общини в столицi. Цiкаво, що Фесслер i його учнi – «карпато-роси» Лодiй, Орлай, Балудянський – брали активну участь у Комiсiї iз складання законiв на першому етапi «олександрiвських реформ».