Читать «Україна масонська» онлайн - страница 49

Можливо, масоном був i ректор Львiвської греко-католицької (унiатської) семiнарiї А. Ангелович (такi самi здогадки можуть виникнути вiдносно мукачевського унiатського єпископа А. Бачинського та М. Скородинського – професора, декана та ректора Львiвського унiверситету, а з 1799 р. – унiатського львiвського єпископа та директора греко-католицької семiнарiї, найколоритнiшої фiгури масонського Львова, визначного австрiйського адмiнiстратора Галичини на рубежi XVIII-XIX ст. – дiда знаменитого письменника Леопольда Захер-Мазоха).

На зборах масонiв Львова рiзновекторнi ложi й об'єднання так i не змогли створити єдиного масонського угруповання для Галичини, що зумовило припинення легальної дiяльностi львiвських лож iз сiчня 1786 р. У подальшому лише ложа «Щиросердної людини» не особливо приховувала свою дiяльнiсть у Львовi та у Львiвському унiверситетi. Так, масон Е. Кортум видав у Львовi книгу «Масонськi промови, що були проголошенi не в масонському стилi».

На початку 90-х рокiв XVIII ст. в Австрiйськiй iмперiї заборонена участь вiйськових i державних службовцiв у масонствi, а у 1795 р. iмператор Франц I взагалi заборонив масонство (у зв'язку з опозицiйною дiяльнiстю масонiв Угорщини) на всiй територiї Австрiйської iмперiї. З 1788 р. роботи ложi «Щиросердної людини» у Львовi проходили нерегулярно, а на початку 90-х рокiв взагалi припинилися.

Якщо iмператор Йосип до масонiв вiдчував прихильнiсть, то новий iмператор Австрiї Леопольд Другий вбачав у масонах основну загрозу iмперiї. На початку 90-х рокiв в Австрiйськiй iмперiї почалося цькування масонiв. Слiд зазначити, що з початком репресiй iнодi пов'язують i двi таємничi смертi вiд отруєння: голови вiденських масонiв фон Борна i генiального В.-А. Моцарта.

Лише у 1812 р. в Галичинi спостерiгається «вихiд у свiт» таємних масонських груп, якi перебували у глибокому пiдпiллi.

Так, у Львовi був органiзований жiночий масонський клуб. Вiдомо, що львiвськими масонами того часу були: секретар мiського апеляцiйного суду Лукевич, Iван Хвалибог, професор Микола Скородинський, директор греко-католицької семiнарiї Михайло Щавницький…

Найколоритнiшою фiгурою масонського Львова 80-х рокiв XVIII ст. був Iгнацiй (Iноцент)-Аврелiй Фесслер (1756-1839 рр.), який народився в Угорщинi в католицькiй ельзаськiй сiм'ї вахмiстра (в антимасонськiй лiтературi його невиправдано зараховують до євреїв). Покинувши католицький орден капуцинiв i вiдмовившись вiд сану католицького священика, Фесслер стає масоном в однiй iз лож Вiдня. Польський дворянин Корзицький посвячує його в вищi ступенi шведської системи з правом самостiйно вiдкривати та закривати учнiвськi масонськi ложi. Опинившись у Львовi, Фесслер стає масоном ложi «Фенiкс до Круглого Столу» шведської системи Суворого нагляду. Фесслера запросили на посаду професора схiдних мов, герменевтики та теологiї до Львiвського унiверситету, який на той час мав вiдкритися. У Львовi Фесслер мав особисту аудiєнцiю з iмператором Йосипом II, на якiй Фесслер переконує монарха призначити ректором Львiвської греко-католицької семiнарiї А. Ангеловича.