Читать «Україна масонська» онлайн - страница 50

Мiсцевi львiвськi масони згадували Фесслера як «…гiгантську особистiсть, яка свiтить здалеку, мов вогненний стовп перед народом Iзраїлю». У Львовi Фесслер видав книгу «Що є i чим повиннi стати масонськi ложi», в якiй вiн розкрив iдеї «реформаторського» масонства. Завдання масонства Фесслер вбачав у створеннi «нової громадянськостi» – перевиховання людей для прийдешнього столiття «Астреї«. Вираз «столiття Астреї« характерний для класицизму. Астрея була грецькою богинею справедливостi, дочкою Зевса i богинi правосуддя Фемiди. Богиня, яка жила ранiше на землi, куди її послали батьки, щоб допомогти людям жити чесно, не перенiсши людських злочинiв, знеслася на небо. З вознесiнням Астреї закiнчилося «золоте столiття» на землi – час щастя та справедливостi. Масони вважали, що в «пiсляiсторичному» майбутньому, де часу бiльше не буде, у вiчному царствi Свiтла та братерства настане новий рай на землi – золоте столiття Астреї, що в «новому золотому столiттi» не стане влади, нацiй, кордонiв i владностi. Цi iдеї близькi прихильникам лозунгу «Анархiя – мати порядку», тобто прихильникам свободи людської волi, творцям анархiстської iдеологiї та масонам вищих ступенiв – Бакунiну, Кропоткiну, Солоновичу, Карелiну…

Саме у Львовi Фесслер почав розробляти новий масонський ритуал, який назвали ритуалом Фесслера або Берлiнським ритуалом. У ньому було три символiчнi ступеня (учень теософа, пiдмайстер теософа, майстер-теософ) i шiсть вищих ступенiв (Святої Святих, Захисник, Прославлений, Iстинно Просвiчений, Патрiот, Довершений). У подальшому цей ритуал деякий час використовували у Великiй Ложi Нiмеччини.

Фесслер написав десятки художнiх творiв, дiалогiв, книг з iсторiї. У 1788 р. прем'єра п'єси Фесслера «Сiдней» викликала не лише судовий позов до автора з боку єзуїтiв, а й гнiв iмператора Австрiї Йосипа II. Фесслер змушений був виїхати за межi Австрiйської iмперiї в Силезiю, де очолив парамасонський «Союз Евергетiв (благодiйникiв)». Згодом, оселившись у Прусiї, Фесслер переходить у лютеранство та створює мiстичний орден «Товариство друзiв гуманностi» – орден «наукових» масонiв, а також стає почесним членом берлiнської ложi «Королевський Йорк до Дружби». У 1796-1802 рр. його обирають Майстром Стiльця цiєї ложi. У той самий час Фесслер зближується з фiлософом Фiхте i залучає його до роботи над реформою масонського руху.

Коли у 1802 р. в ложi «Королiвський Йорк до Дружби» намiтився розкол, Фесслер покинув цю ложу.

У груднi 1809 р. Фесслер приїздить до Росiйської iмперiї, куди за iнiцiативою масона М. Сперанського (масон П. Лодiй рекомендував Фесслера Сперанському) його запросили читати лекцiї з єврейської мови, Бiблiйської екзегетики та фiлософiї у православнiй Санкт-Петербурзькiй духовнiй академiї. У Петербурзi Фесслер не дуже приховував свої погляди й активно дiяв у Бiблiйському, масонському та лiберально-гуманiстичному рухах.