Читать «Україна масонська» онлайн - страница 47

Ложа «Йосипа до iмперського Орла» формувалась як центральна ложа Галичини. У 1778 р. вона отримала з Вiдня патент ложi-матерi, ложi керiвницi шiстьма ложами дистрикту, до якого входило близько 160 масонiв: «Йосипа до iмперського Орла», «Трьох бiлих Орлiв» «Трьох штандартiв», «Золотого мистецтва», «До надiї«, «Германа до чорної черепахи».

У 1782 р. у Львовi з'являється нова масонська ложа «австрiйського толку» «Фенiкс до круглого Столу» на чолi з Майстром Стiльця губернським радником австрiйцем Л. Цунгером. Вiденськi масонськi Великi офiцери обiцяли цiй ложi статус Провiнцiйної ложi-матерi Галичини, але не змогли виконати свої обiцянки. В Галичинi намiтився розкол масонського руху. Масони польського походження вийшли з об'єднання Клемента, а ложа «Фенiкс до Круглого Столу» намагалася створити свiй центр управлiння. Наприкiнцi 1782 р. об'єднання масонських лож Галичини розпалося.

Польськi масони заснували новi ложi, якi вели роботи польською мовою та пiдпорядковувалися масонському центру у Варшавi: ложа «Щирої приязнi» (працювала у 1782-1785 рр. у Львовi; пiд тiєю самою назвою у Львовi у 1785 р. працювала жiноча ложа), ложа «Досконалої рiвностi» (працювала у 1779-1785 рр. у Львовi). В ложi «Досконалої рiвностi» на перших ролях були польськi аристократи: Н. Потоцький (Майстер Стiльця ложi у 1779-1780 рр.) i М. Остророг, львiвський кафедральний канонiк А. Пiдгаєцький, члени апеляцiйної ради Галичини – В. Потоцький, Н. Потоцький-другий… До складу братiв ложi входив i С. Новакiвський – лiдер польського нацiонально-визвольного руху в Галичинi.

У 1780 р. польськi масони одержали патент вiд Великого Сходу Францiї на створення пiд своїм керiвництвом масонського об'єднання в Галичинi. Через п'ять рокiв ложа «Досконалої рiвностi» створила самостiйну та незалежну вiд австрiйських масонiв масонську структуру Нацiональний Схiд королiвства Галичини та Володимирiї.

Ложа «Щирої приязнi» пiдтримувала контакти лише з ложею «Досконалої рiвностi», а ложа «Трьох Корон Галичини» (працювала у 1780-1785 рр. пiд протекторатом Великого Сходу Францiї) пiдтримувала зв'язок лише з масонами Росiйської iмперiї через французьку ложу «Повного мовчання» у французькому мiстi Монпельє.

На початку 80-х рокiв XVIII ст. в масонських колах Захiдної Європи, перш за все в Австрiї та Нiмеччинi, стало утверджуватися так зване реформаторське масонство, яке пiдтримали фiлософи-iдеологи масонського ордену: Й.-Г. Фiхте, Й.-Г. Гердер, письменники Й.-В. Гете i Й.-Е. Лесинг. Фiхте стверджував, що масонство – не релiгiя, тому необхiдно скоротити кiлькiсть масонських обрядiв i займатися полiпшенням життя людей. Його пiдтримував теолог I.-А. Фесслер, який заявляв, що масони мають бути наполегливими будiвниками досконалого суспiльства. Разом iз тим «реформаторське масонство» вiдмежувалося вiд революцiйних iдей i республiканських симпатiй, стверджуючи, що раби залишаться рабами внаслiдок своїх розумових лiнощiв i неморальностi в республiках i в монархiях, i при деспотичному правлiннi, що цивiльнi закони безсилi, якщо вони не пiдтримуються свiдомiстю бiльшостi.