Читать «Україна масонська» онлайн - страница 45

Сучасники розповiдали, що С. Потоцький «…був любителем селянства, українського фольклору та вареникiв iз сметаною». С. Потоцький прагнув затвердити у своїх маєтках гуманнi принципи, iдеї релiгiйної та нацiональної толерантностi, лiквiдував панщину, створив оркестр, який складався з українських музик, пiд керiвництвом Ковальчука (Феррарi).

Пiсля своїх виступiв на захист волинського селянства С. Потоцький «втратив популярнiсть» серед польських аристократiв. Великi польськi магнати з України I. Потоцький, С. Щенсний-Потоцький, К. Любомирський та iн. пропагували вiротерпимiсть i спорудили або вiдремонтували близько 300 православних церков в Українi та Бiлорусi. За наказом Потоцького в Тульчинi створено надзвичайний палац Потоцьких i величезний парк. Пiсля цього Потоцький розпочав будiвництво парково-архiтектурного ансамблю «Софiївка». Керiвником i проектувальником робiт був масон, польський артилерiйський капiтан Л. Метцель – позашлюбний син генерала i масона Фредерiка-Алоїза де Брюль. Потоцький цiкавився окультизмом i нумерологiєю, намагався втiлити свiй державний проект створення республiки – «Союз провiнцiй Речi Посполитої«, в якому українським землям надавався би статус автономiї. У 1784-1789 рр. С. Щенсний-Потоцький дотримувався проросiйської лiнiї, а у 1792 р. очолив Торговицьку конфедерацiю, до якої ввiйшли адепти масонського ордену А. Мощенський та I. Попель.

Пiсля Потоцького масонство Речi Посполитої очолив Казимир-Нестор Сапега – польський генерал i сеймовий маршалок. Пiд керiвництвом С. Щенсного-Потоцького i К.-Н. Сапеги масони мали на метi провести в Речi Посполитiй кардинальнi конституцiйнi реформи. Так, творцi Конституцiї Речi Посполитої вiд 3 травня 1791 р. (I. Потоцький, С. Малаховський, ксьондз Пiатолi) втiлили в нiй багато масонських iдей. У нестабiльнiй i роздробленiй Речi Посполитiй вони змогли «перебудувати» систему управлiння. Проте подальшi подiї (окупацiя та Другий подiл Речi Посполитої) призвели до повного розвалу польського масонства. Вже у 1794 р. польський Великий Схiд припинив своє iснування. У вогнi пожеж загинули архiви масонських лож, а значна частина масонiв емiгрувала до Францiї. В польських областях, що перейшли до Австрiйської та Росiйської iмперiй, були забороненi будь-якi масонськi органiзацiї.

Пiсля Першого подiлу Речi Посполитої у 1774 р. (в результатi чого Галичина вiдiйшла до Австрiйської iмперiї) Великим Магiстром львiвської ложi «Трьох бiлих орлiв» став поручик австрiйської армiї львiвського гарнiзону швейцарець Мартин-Йосип фон Клеменс, який витiснив Ф. Лонггампса з керiвної ланки ложi. Ще в молодостi, у 60-х роках XVIII ст., Клеменс посвячений до вищих масонських градусiв празької ложi «До щиростi». Вiн був прихильником Кабали та мiстики. У цей час до ложi активно приймаються вищi австрiйськi адмiнiстратори Львова й австрiйськi вiйськовi львiвського гарнiзону.