Читать «Україна масонська» онлайн - страница 39

Віктор Савченко

У 80-х роках XVIII ст. двiр цесаревича Павла Петровича перетворився на справжнє «масонське гнiздо», в якому були «вiльнi каменярi»: поет I. Богданович, композитор Д. Бортнянський, архiтектор В. Баженов. Бiблiотекарем цесаревича став нiмецький масон Фрiдрих Максимiлiан Клiнгер, друг Гете… Масонство зробило ставку на цесаревича у своїй боротьбi за владу з його матiр'ю. Масони розраховували на Павла i планували створити у Росiї масонську органiзацiю за зразком Швецiї або Англiї, де керiвником ордену був монарх. За допомогою нового iмператора сподiвалися провести широкi реформи у Росiї (ввести Конституцiю, полегшити стан крiпосних, створити унiверситети). Можливо, Павло намагався використати масонський вплив у боротьбi проти Катерини i її фаворитiв. Проте масонський трiумф не був тривалим. У тому ж 1797 р. Павло Перший, який потрапив пiд вплив католикiв-єзуїтiв i мальтiйських лицарiв, видає указ, що приписував застосовувати катерининський закон про заборону масонських лож «со всевозможной строгостью».

З початку 1798 р. Павло Перший став системно вiдсторонювати масонiв iз найвiдповiдальнiших постiв, а у 1799 р. видав нову заборону на дiяльнiсть в iмперiї масонських лож. Голiцин, Кочубей, Завадовський, Лопухiн, Репнiн, Васильєв були витiсненi з найближчого оточення Павла, вiдстороненi вiд вищих армiйських i державних постiв. Представник масонського клану Воронцових Семен Романович Воронцов був вiдсторонений вiд обов'язкiв росiйського посла в Англiї.

Недовiрливий Павло Перший став пiдозрювати масонiв у замаху на його монархiчну владу. Прийняття Павлом титулу гросмейстера Мальтiйського ордену (71-го Великого магiстра Мальтiйського ордену) послужило поштовхом до його остаточного розриву з масонством. До 1799 р. у Павла змiцнiли симпатiї до римсько-католицької церкви, вiн став сприяти утвердженню в Росiйськiй iмперiї єзуїтського ордену, який волiв залишатися таємним i виступав у тiнi Мальтiйського ордену.

Iсторик П. Милюков назвав масонство «толстовством» XVIII ст. У Росiйськiй iмперiї воно стало першою iдеалiстичною фiлософiєю, що поширювалася в широких громадських колах i сприяло процесу формування прошарку iнтелiгенцiї.