Читать «Україна масонська» онлайн - страница 37

Для прийому в ложi Росiйської iмперiї у XVIII ст. необхiдно було мати родовiд, який би пiдтверджував благороднiсть походження; при цьому той, хто вступав до ложi, не мiг мати предками iудеїв, йому мало бути не менше 25 рокiв. Пiд час допуску в ложi рiзних ступенiв дотримувалися майнового й освiтнього цензiв – «ложi каменярiв були зачиненi для чернi». Масони трактували свободу як «дар Божий, що становить велич людини». «Вiльний муж є людина, яка визнає Бога, закони i самого себе за єдиних володарiв своєї волi». Маючи найтiснiшi зв'язки з владою, масони все ж змогли зберегти свою iнтелектуальну та духовну незалежнiсть вiд неї. Маючи на метi опонувати владi, висувати альтернативнi проекти розвитку суспiльства, впливати на росiйського громадянина, формувати громадську думку; масонськi ложi створювали культурнi та соцiальнi центри.

Катерина Друга хизувалася своєю «дружбою» з модними французькими просвiтителями, а масони висмiювали та критикували наївнiсть Руссо, мiзантропiю Вольтера. Масон О. Лабзiн писав: «…ложное Просвещение, пролившееся всюду, есть та река, которая стремится поглотить Истину, хотящую породить нам мужественное чадо и бегущую для того из градов в пустыни и степи». Такi iдеї автономiї особистостi дуже непокоїли Катерину. З масонськими ложами пов'язують першi органiзацiйнi форми самодiяльностi суспiльства. Вони створили загальноiмперську громадську органiзацiю, яка висувала полiтичнi завдання та могла стати полiтичним конкурентом.

У 1780-1785 рр. iмператриця Катерина Друга почала боротися iз масонським впливом, який набував сили в iмперiї, вбачала в ньому загрозу монархiчнiй системi. Масонство потрапило «пiд пiдозру». У 1780 р. заборонена дiяльнiсть масонського «капiтулу Фенiкс», проте його роботи «пiдпiльно» продовжувались… Iмператриця намагалася «розгромити» масонство в iмперiї шляхом висмiювання вчення та ритуалу ордену. Катерина написала три комедiї, спрямованi проти масонiв: «Обманщик», «Спокушений», «Шаман Сибiрський». Вона намагалася довести, що масонськi «зборища» – це збiговисько божевiльних. З її «легкої ручки» в росiйськiй мовi з'явилося гостре слiвце «фармазон» (спотворене «франкмасон»), а масонiв-мартинiстiв вона називала «мартишками». Проте до кiнця 80-х рокiв XVIII ст. у зв'язку iз зростанням масонського впливу, становище в iмперiї могло вийти з-пiд монаршого контролю…

У 1779 р. Швецiя оголошується дев'ятою провiнцiєю масонства з приєднанням до неї всiєї Росiї. Це викликає обурення у Катерини Другої. Вона закриває всi ложi шведського спрямування у Петербурзi. Брати Гагарiни зникають iз столицi i з'являються в Москвi для заснування тих самих лож, але подалi вiд двору.

В епоху росiйсько-турецької вiйни 1787-1791 рр. пруськi розенкрейцери намагалися через мережу своїх лож у Росiї впливати на полiтику iмперiї. Свої сподiвання вони пов'язували iз спадкоємцем престолу Павлом Петровичем. Микита Панiн прагнув до створення блоку «пiвнiчного акорду» – союзу Росiї, Прусiї, Швецiї та Польщi. Разом з тим пруськi розенкрейцери намагалися створити антиросiйський воєнний блок Прусiї, Польщi, Туреччини та Швецiї. Такий блок мiг зруйнувати не тiльки мiць Росiйської iмперiї, а й саму iмперiю. Пiсля смертi у 1786 р. iмператора Фрiдриха II, коли на престол зiйшов його спадкоємець Фрiдрих Вiльгельм II, орден Розенкрейцерiв став реальною полiтичною силою у Прусiї. Тодi ж Катерина Друга знову почала пiдозрювати розенкрейцерiв у протидержавнiй дiяльностi «на користь Прусiї«i масонським Циркуляром була зупинена будь-яка їх активнiсть до особливого розпорядження. Союз єлагiнських лож припинив роботу у зв'язку з переслiдуванням масонiв шведської системи.