Читать «Україна масонська» онлайн - страница 38

Розправа над письменником Олександром Радiщевим, автором книги «Подорож з Петербурга до Москви», рикошетом вдарила по ордену. До О. Радiщева були застосованi статтi Уложення про змову та зраду, а вирок письменнику у 1790 р. передбачав страту. Чи був Радiщев масоном – невiдомо, але вiн був близький до масонських кiл, друкувався в новиковських журналах, а крамольну «Подорож з Петербурга до Москви» присвятив своєму другу – масону М. Кутузову. Катерина Друга заявляла, що Радiщев «мартинiст». Вона була занепокоєна початком революцiї у Францiї, гучною справою змовникiв-iлюмiнатiв у Нiмеччинi, таємничим убивством короля Швецiї Густава III (березень 1792 р.).

Першого серпня 1792 р. вийшов указ Катерини Другої про заборону масонства. Тодi ж лiдери масонiв Новиков, Багрянський, Кукольник, Невзоров, Кречетов були заарештованi, князi Трубецькой i Лопухiн засланi в їх маєтки. Деякi впливовi московськi масони виїхали в свої маєтки; Репнiна вiдiслали в «почесне заслання» – генерал-губернатором до Риги, Храповицького вiддалили вiд двору.

Граф Панiн потрапив до полiтичної iзоляцiї, i навiть майбутнiй iмператор Павло зважився вiдвiдати свого наставника лише перед смертю Панiна.

Слiдство над М. Новиковим проводилося пiд особистим наглядом iмператрицi. Її цiкавили зв'язки розенкрейцерiв з їх берлiнськими братами; зв'язки iз спадкоємцем престолу Павлом; роль князя Репнiна в таємному товариствi… В ходi слiдства з'ясувалося, що М. Новиков вiдправляв до Берлiна звiти про масонську дiяльнiсть у Москвi, пiдтримував зв'язок iз спадкоємцем престолу Павлом. Недарма iмператриця сказала про М. Новикова: «Мартинiст гiрше Пугачова».

Росiйське масонство, розгромлене Катериною Другою, декiлька рокiв перебувало у мовчаннi та бездiяльностi. Ложi прийшли в занепад i були закритi, друкарня при Московському унiверситетi – розгромлена, частина книг – спалена… Iмператриця наказала спалити всю релiгiйно-моральну лiтературу, крiм атеїстичних творiв енциклопедистiв. Проте орден зберiг свої основнi кадри й органiзацiю…

У 1796 р. Павло Перший став iмператором i масони, якi перебували в немилостi, були прощенi та повернулися «до двору». Заарештованих масонiв помилували та звiльнили з-пiд варти. Радiщева повернули з сибiрського заслання. Фактично новий iмператор дозволив (iз застереженнями) дiяльнiсть масонських лож i капiтулiв в iмперiї. Павло Перший залучив до управлiння iмперiєю лiдерiв масонiв: братiв Куракiних, Репнiна, Плещеєва, Долгорукого, Гагарiна, Лопухiна, Тургенєва… Пiд час своєї коронацiї у 1797 р. Павло Перший зустрiвся з Досточтимим Майстром ложi «Три Шпаги» професором Христiаном-Фрiдрихом Маттеї й обiцяв йому скасувати указ Катерини Другої про заборону масонських лож. Слiд зазначити, що Павло виховувався пiд значним впливом масонства. Його вихователями були граф Микита Панiн (Великий Намiсний Майстер Великої Ложi) i Дмитро Фонвiзiн (Секретар Великої Ложi). Найближчими друзями спадкоємця були князь Олександр Куракiн (який перебував у ложi «Рiвнiсть» i мав звання Великого Наглядача Шведської системи масонства) i «спадкоємний» масон Андрiй Розумовський. Є припущення, що Павла Петровича прийняли у 1776 р. до ложi мiста Фрiдрихсфельд, а у 1782 р. – до ложi тамплiєрiв у Вiднi.