Читать «Україна масонська» онлайн - страница 36

Масони не тiльки виконували мiсiю долучення росiйського суспiльства до захiдно-європейської культури, а й заснували в Москвi Фiлологiчну семiнарiю для пiдготовки вчителiв, вiдкрили два народнi училища для бiдних, органiзували лiкарню та школу. Бiднякам роздавали хлiб i грошi, школам i семiнарiям безкоштовно надсилали книги. Масони допомогли бiднякам у 1787 р., коли у Росiйськiй iмперiї лютував голод, i у 1783-1786 рр., коли на пiвднi iмперiї лютувала чума.

Разом iз тим орден цiкавила не тiльки «влада над розумами», а й влада свiтська. Iсторик Г. Вернадський писав, що у другiй половинi 70-х – першiй половинi 80-х рокiв XVIII ст. з одинадцяти членiв Iмператорської Ради четверо були масонами, з тридцяти одного камергера двору одинадцять були масонами (гофмейстер I. Єлагiн – лiдер масонерiї). В керiвництвi Сенату, в бiльшостi колегiй-мiнiстерств (Iноземних справ, Адмiралтейської, Медичної, Камер-колегiї, Ревiзiон-колегiї, Камерц-колегiї, Берг-колегiї) масони становили вiд 20 до 35 вiдсоткiв. Навiть на чолi полiцiї у 1777 р. став масон Д. Волков. Масони очолили також ряд губернiй, на них припадало майже 20 вiдсоткiв вищого чиновництва Росiйської iмперiї та вищого командування росiйської армiї.

На початку 1761 р. було пiдвищено в шотландськi Майстри третього градуса масонства пiдполковника Олександра Васильовича Суворова (майбутнього генералiсимуса), який ранiше (очевидно наприкiнцi 50-х рокiв XVIII ст.) пройшов два попереднi ступенi масонства. У подальшому його кар'єра розвивалася за участi масона i генерала Петра Панiна.

Полковник росiйської армiї Михайло Iларiонович Голенищев-Кутузов (майбутнiй головком росiйської армiї та переможець армiї Наполеона) був залучений до таїнств ордену масонiв у 1779 р. в Регенсбурзi в ложi «До Трьох Ключiв».

Вiн увiйшов також до лож Франкфурта та Берлiна, став розенкрейцером i отримав орденське iм'я «Зеленiючий лавр». Михайло Голенищев-Кутузов усе життя був вiдданий масонськiй iдеї, розглядав свою боротьбу проти Наполеона як «мiстичну мiсiю здолання корсиканця» – «антипапи» масонського свiту.

Масони – чиновники, вiйськовi, лiтератори, банкiри та купцi були основою як росiйських, так i українських лож. Масонство на цей час поширювалося, як правило, серед дворянства, проте проникало i в купецьке середовище, мало прихильникiв серед православного духовенства. Зарубiжнi джерела вказували, що у 1780-1790 рр. у Росiйськiй iмперiї iснувало 145 масонських лож, проте документально пiдтверджується iснування лише близько 70. Це зумовлювалося тим, що традицiйно масони не афiшували себе i документи про iснування лож нерiдко знищувались.