Читать «Україна масонська» онлайн - страница 35

I. Лопухiн у своїх «Записках» писав, що «Дух Христов, долженствует быть истинною жизнью человека – в духе чистой любви к Богу и ближнему, которое есть единственный источник совершенной добродетели». Масони Росiйської iмперiї висували свою «теорiю iстинного самопiзнання» стверджуючи, що «основне мiсце наших подвигiв знаходиться всерединi нас».

Масони усвiдомлювали себе глибоко вiруючими, християнськими людьми.

Вони дотримувалися церковних обрядiв, слiдували настановам церкви, проте вважали, що моральна сутнiсть релiгiї вище її догматичного боку. Масонство можна розглядати i як одну з внутрiшньохристиянських течiй, спрямованих на оновлення церкви, на особисте духовне вiдродження, переконання в можливостi досягнення людиною довершеного стану, набуття «благодатi» незалежно вiд посередництва церкви.

«Катерининська iнтелiгенцiя» бiльш як на 50 вiдсоткiв складалася з орденських братiв-»каменярiв». У масонських Храмах можна було побачити письменникiв I. Сафоновича та М. Петровського, поета Ф. Козельського, композитора Д. Бортнянського, вчених А. Рубановського, Я. Дубянського, М. Багрянського… Розенкрейцери Москви, Петербурга, Харкова, Кременчука розглядали масонство як силу «емансипацiї людей», силу, що здатна впливати на суспiльство, виправляти його недолiки, виховувати «нову Людину». Виховання та навчання масони вважали основним засобом перетворення закостенiлого та «ветхого» суспiльства Росiйської iмперiї.

Масони стали iнiцiювати створення «культурних осередкiв», у яких як в «очищувальному горнилi» пройшов би «алхiмiчний» процес трансмутацiї – формування «справжнього золота» – нового типу особистостi, нових стосункiв мiж людьми. «Росiйське масонство XVIII – початку XIX ст. вiдiграло важливу роль у духовнiй мобiлiзацiї творчих сил Росiї«(В. В. Зеньковський. Iсторiя росiйської фiлософiї).

Особливу увагу масони того часу придiляли створенню навчальних закладiв, формуванню лiтератури, поширенню книжкової культури. Друкарнi й унiверситети, церкви та театри, бiблiотеки, громадськi органiзацiї, лiцеї, музеї були в центрi масонської дiяльностi. Сама структура унiверситетiв пропонувала масонське розумiння триади «свобода – рiвнiсть – братерство». Кожен юнак, вступивши до унiверситету, ставав рiвним iншим студентам. Не тiльки студент-дворянин, а й студент «з рiзночинцiв» в унiверситетi отримували шпагу – «символ особистої гiдностi» та свободи. У 70-80-тi роки XVIII ст. у Росiї пройшла небачена (та майже непомiчена iсториками) «культурна революцiя». Фактично масонське коло сформувало росiйського iнтелiгента. На думку протоiєрея В. Зеньковського, в росiйському масонствi формувалися всi основнi ознаки майбутньої «передової«iнтелiгенцiї; на першому мiсцi тут стояв примат моралi й усвiдомлення обов'язку служити суспiльству, тобто практичний iдеалiзм. М. Бердяєв вважав, що в масонствi вiдбулася формацiя росiйської культурної душi, вона давала аскетичну дисциплiну душi, виробляла моральний iдеал особистостi. Православ'я, звичайно, мало бiльш глибокий вплив на душi росiйських людей, але в масонствi формувалися культурнi душi петровської епохи, якi протиставлялися деспотизму влади й обскурантизму. Вплив масонства зумовив i пробудження фiлософської думки у 30-тi роки, хоча в самому масонствi оригiнальних iдей не було… Масонство було у XVIII ст. єдиним духовно-громадським рухом. Кращi росiйськi люди були масонами.