Читать «Україна масонська» онлайн - страница 34

Кращi художники (до речi, українського походження) – Д. Левицький, В. Боровиковський, А. Могилянський, П. Сохацький – також були членами ордену.

Засновник i перший куратор Московського унiверситету генерал-ад'ютант i розенкрейцер Iван Шувалов «налагодив виробництво» не лише чудових учених i педагогiв, а й розенкрейцерiв, вiдправляючи молодих людей для вдосконалення знань за кордон, а пiсля їх повернення надаючи їм професорськi кафедри в унiверситетi (приклад iз С. Десницьким).

I. Шувалов i сам у 1763-1777 рр. жив за кордоном, де налагодив зв'язки з науковою масонською елiтою. За iнiцiативою Шувалова у 1757 р. створюється Академiя мистецтв, робиться перший росiйський переклад «Iлiади». Особливо опiкувався Шувалов художниками, поетами, вченими (Ломоносов, Бортнянський, Державiн…).

Масоном i автором вiдомого масонського гiмну «Коль славен наш Господь в Сионе» був драматург, поет i письменник М. Херасков – директор (1763-1780 рр.) i куратор (1778-1802 рр.) Московського унiверситету. Михайло Херасков запросив до спiвпрацi видавця та масонського просвiтителя Миколу Новикова i вiддав йому в оренду унiверситетську друкарню (1779 р.), в якiй пiд керiвництвом масонiв друкували журнали: «Магазин натуральної iсторiї, фiзики та хiмiї«, «Економiчний магазин», «Трудолюбець», «Сiльський житель», «Дитяче читання для серця та розуму» та iн. Сучасник згадував: «До Новикова мало було книжок для загального читання: вони були рiдкiстю… «Дитяче читання» було мало не найкращою книгою з усiх, що видавалися для дiтей у Росiї«. Для розширення видавничої дiяльностi заснували Дружнє друкарське товариство, яке займалося не лише друкуванням книг, а й вихованням юнацтва, матерiальною пiдтримкою бiдних студентiв.

У Схiдну Європу за допомогою «новиковського кола», прийшли Гомер, Демосфен, Цицерон, Шекспiр, Свiфт, Сервантес, Стерн, Расiн, Корнель, Дiдро, Лесинг, Мольєр, Шеридан, Руссо, Вольтер, Гольдонi, Мiльтон, Бомарше та iн. За 10 рокiв М. Новиков видав близько 600 найменувань книг!

Виданi М. Новиковим книги духовно-релiгiйного та повчально-морального напряму (блаженного Августина, Я. Бьоме, I. Масона, присвяченi масонству тощо) сформували в середовищi iнтелiгенцiї, що зароджувалась, атмосферу мiстичного пошуку. М. Новиков опублiкував декiлька коментарiв до робiт Якова Бьоме в журналi «Вечiрня Зоря», а в журналi «Гаманець» вiн уперше почав критикувати атеїзм i аморалiзм просвiтительської фiлософiї, iдеї «природної чистоти людини, її природної схильностi до добра та рiвностi». Масони обстоювали необхiднiсть вiри в Бога та твердої влади. На вiдмiну вiд популярного на той час Руссо, масони вважали, що освiта не псує натуру людини, а, навпаки, виправляє її; що людина вiд природи недосконала i лише просвiта, невпинна, постiйна робота над собою може перебороти цю споконвiчну злу природу; боротьба за перебудову неморального суспiльства не має сенсу; суспiльний лад змiниться сам собою з розвитком просвiти. Масони вважали, що кожна людина егоїстична за природою i тому повинна привчати себе до альтруїзму.