Читать «Україна масонська» онлайн - страница 33

у 1776 р., але вже у 1777 р. знову «за височайшим повелiнням» виїхав за кордон для поглиблення знань з акушерської справи. У 1781 р. його призначилио професором Петербурзької школи акушерства. Н. Максимович-Амбодик написав перший в iмперiї посiбник з педiатрiї. У 1780-1781 рр. Н. Максимович-Амбодик був секретарем масонської ложi «Нептун».

Михайло Iванович Антоновський (Антонський) – український шляхтич родом з Борзни. Вiн закiнчив Київську академiю i Московський унiверситет, пiсля чого став секретарем масона графа Iвана Чернишова, секретарем Адмiралтейств – колегiї та командувача флотом, пiзнiше – бiблiотекарем Iмператорської публiчної бiблiотеки. Вiн автор «Iсторiї про Малу Росiю» i багатьох лiтературних праць. У масонствi ймовiрно з 1783 р.

Антон Антонович Антонський-Прокопович (український шляхтич з Прилук) також закiнчив Київську академiю i Московський унiверситет, де слухав лекцiї на фiлософському та медичному факультетах, став масоном очевидно на початку 80-х рокiв XVIII ст. (у 1783 р. вже мав ступiнь розенкрейцера). У 1784 р. разом iз Семеном Гамалiєю вiн заснував унiверситетську ложу розенкрейцерiв «Гермеса» в Москвi. У 1787 р. його призначили секретарем при кураторi, масонi I. Мелiссiно. Вiн отримав посаду вчителя в Шляхетному пансiонi, де викладав натуральну iсторiю, а пiзнiше став директором унiверситетського ботанiчного саду. Потiм, у рiзнi часи, Антонський-Прокопович був ординарним професором, цензором унiверситетської друкарнi, членом Цензурного комiтету, секретарем Товариства любителiв росiйської ученостi, членом Академiї наук. У 1803-1818 рр. Антонський-Прокопович керував кафедрою мiнералогiї, а у 1807-1817 рр. служив проректором Московського унiверситету, деканом фiзико-математичного факультету. У 1818-1826 рр. заслужений професор i дiйсний статський радник Антонський-Прокопович був ректором Московського унiверситету, у 1819 р. став органiзатором Товариства сiльського господарства.

Як письменник Антонський-Прокопович працював у журналах, якi видавав М. Новиков. У 1788-1789 рр. Антонський-Прокопович – редактор журналу «Магазин натуральної iсторiї«, у 1791-1793 рр. – «Читання для смаку, розуму та вiдчуттiв».

Iдеологом масонського ордену, розенкрейцером вищих ступенiв, оригiнальним фiлософом-мiстиком був полтавчанин Семен Iванович Гамалiя – випускник Петербурзької академiї, управитель канцелярiї графа С. Чернишова, друг М. Новикова. Семен Гамалiя належав до ложi «Гармонiя», був головою московської ложi «Девкалiон» i масонської ложi у мiстi Тула. Основним його iнтересом була публiкацiя герметичних текстiв росiйською мовою, переклади фiлософа Бьоме. С. Гамалiя вiв аскетичне життя, днi проводив за медитацiєю та читанням Бiблiї. Сучасники називали його «божою людиною». Пiсля смертi I. Шварца у 1784 р. вiн фактично iдейно керував росiйським орденом розенкрейцерiв.

Майже 50 вiдсоткiв учених Росiйської Академiї наук i професорiв Московського унiверситету у 80-х роках XVIII ст. були масонами (масони Академiї: I. Єлагiн, М. Щербатов, I. Мелiссiно, В. Баженов, I. Голенищев-Кутузов, А. Наришкiн, Я. Шрейдер, I. Шувалов…). «Вiльний каменяр» очолював Академiю мистецтв.