Читать «Україна масонська» онлайн - страница 31

Олександр Дюма-батько робить Поля Джонса героєм багатьох своїх творiв («Капiтан Поль» та iн.). Дюма пише, що капiтан мав елiксир безсмертя, що вiн одночасно мiг бути молодим i старим, мiг до невпiзнання змiнювати свою подобу. Вiдомо, що Джонс отримав «Масонське Свiтло» в ложi «Кiлвiннiнг Святий Бернард» № 122 Великої Ложi Шотландiї у 1770 р. i близько дружив з графом Калiостро, Бенджамiном Франклiном, генералом Лафаєтом.

У кременчуцькiй ложi «Мiнерва» у 1786 р. перебував ще один iз майбутнiх «великих» – Вiктор Павлович Кочубей (1768-1834 рр.), племiнник А. Безбородька, масон (очевидно, розенкрейцер) з 1785 р., учень М. Новикова. Вiктор Кочубей (тодi ще пiдпоручик, ад'ютант Г. Потьомкiна) на той час ще й не мрiяв про гучну славу дипломата. У 1787-1791 рр. вiн навчався в Англiї, Францiї, Швейцарiї, пiсля чого його призначили головою росiйського посольства у Стамбулi. Пiд керiвництвом масонського «гуру» i фiлософа Семена Гамалiї, В. Кочубей працював у теоретичних градусах масонства, в орденi розенкрейцерiв, у масонськiй ложi «Гарпократа» у Петербурзi. Пiзнiше вiн дослужився до вiце-канцлера iмперiї, дiйсного таємного радника, титула графа. У 1797 р. Кочубей подав Павлу Першому записку, в якiй вказав на недолiки облаштування пiвденних околиць Росiї, що викликало його немилiсть i вiддалення (у 1799 р. його звiльнили iз служби i вiн змушений був виїхати до свого полтавського маєтку Диканька).

З початком царювання iмператора Олександра Першого Вiктор Кочубей став його найближчим радником, членом Державної Ради, сенатором, мiнiстром внутрiшнiх справ iмперiї (1802-1807 рр., 1819-1825 рр.). При новому iмператорi Миколi Першому В. Кочубей не сходить з владного «Олiмпу». З 1827 р. вiн голова Державної Ради i Кабiнету мiнiстрiв, з 1831 р. – князь. В. Кочубей, як i бiльшiсть масонiв того часу, був пристрасним прихильником науки, почесним членом Харкiвського унiверситету, Академiї наук, Товариства дослiдникiв природи тощо, вiце-президентом Бiблiйського товариства. В масонствi «легально» вiн залишався до заборони ордену у 1822 р., але i потiм, будучи мiнiстром внутрiшнiх справ, надавав таємнi послуги з конспiрацiї масонського руху.

У кременчуцькiй масонськiй ложi тимчасово перебував архiтектор i масон Iван Старов, який розробляв у мiстi план майбутньої столицi Пiвденного краю – Катеринослава (1784 р.). Iван Старов, який став одним iз засновникiв класицизму в росiйськiй архiтектурi, закiнчив гiмназiю при новому Московському унiверситетi, вступив до Академiї мистецтв, а у 1762 р. на кошти I. Шувалова на шiсть рокiв виїхав до Францiї та Iталiї для вивчення «славнiйших старожитностей». План Катеринослава, розроблений архiтектором I. Старовим, був явно масонським – в основу планування було покладено два великi перехрещенi трикутники, якi складалися з двох

подвiйних трикутникiв, що формували два райони. Трикутники мали трапецiєподiбнi площi по кутах i шiсть круглих площин у центрi, вiд яких розходилися трьома променями вулицi.