Читать «Україна масонська» онлайн - страница 28

Майстром Стiльця ложi «Мiнерва» став генерал Олексiй Петрович Фролов-Багреєв. Секретарем ложi був граф Олександр Петрович Тормасов (на той час – полковник, командир кiнного полку, а з 1791 р. – генерал; у 1803-1806 рр. – київський вiйськовий генерал-губернатор, у 1812 р. – командувач Захiдною армiєю, найближчий помiчник М. I. Кутузова; у 1813 р. – тимчасовий головком росiйської армiї; з 1816 р. – граф i московський вiйськовий генерал-губернатор). Першим Наглядачем ложi «Мiнерва» був Iван Замятiн, Секретарем – Федiр Самарiн… Другим Наглядачем ложi був Данило Самойлович (1744-1805 рр., справжнє прiзвище – Сущинський), який народився в сiм'ї сiльського українського священика. Данило Самойлович широко вiдомий як основоположник епiдемiологiї у Росiйськiй iмперiї, доктор медицини та член дванадцяти академiй. Закiнчивши Чернiгiвський колегiум i Київську академiю, Самойлович потрапляє в число тридцяти студентiв, яких професор I. А. Полетика вiдiбрав в Українi для зарахування лiкарськими учнями Петербурзького госпiталю. Ще тодi Данило здружився з Н. Максимовичем-Амбодиком (майбутнiм масоном) i ця дружба тривала все його життя.

У 1767-1771 рр. Самойлович перебував у вiйськах Рум'янцева i брав участь у походах проти туркiв у 1771-1774 рр. За власним бажанням як лiкар Самойлович працював у «чумних» госпiталях Москви. У 1776-1780 рр. Самойлович навчався медицинi в Страсбурзькому та Лейденському унiверситетах, де i був введений до масонського кола. У 1779 р. Самойлович вже має 7-й ступiнь масонської посвяти. У 1780 р. Самойлович захищає та публiкує свою дисертацiю, а пiсля отримання вченого ступеня i до 1783 р. подорожує Захiдною Європою (Австрiя, Голландiя, Нiмеччина, Англiя). Проте думки його пов'язанi з рiдною Україною, де почалася епiдемiя чуми. Повернувшись на Батькiвщину, Самойлович вiдправився на лiквiдацiю чуми в Херсонi, Миколаєвi, Кременчуку.

У 1784 р. у Херсонi та Миколаєвi Самойлович влаштував карантини, iзолював хворих i швидко лiквiдував епiдемiю, врятувавши тисячi людей i цiлi райони вiд епiдемiї чуми. У 1785 р. чума ще раз спiткала Пiвдень України i Самойлович знову органiзував боротьбу з епiдемiєю. У 1783-1787 рр. вiн проводить науковi дослiдження з епiдемiологiї, робить першi щеплення проти чуми у Росiйськiй iмперiї. Так, всесвiтню славу Самойловичу принесли його роботи про чуму. Його називали «героєм чумним», «найвидатнiшим благодiйником людства», «Гiпократом». Вiн отримує посаду губернського лiкаря Катеринославського намiсництва i Таврiйської областi та золоту медаль вiд iмператора Австрiї Йосипа II за боротьбу з епiдемiєю.