Читать «Україна масонська» онлайн - страница 22

Вiн воював пiд керiвництвом О. В. Суворова та М. В. Репнiна, брав участь у штурмi Iзмаїла. У 1790 р. йому присвоєно генеральський чин, вiн стає командиром Малоросiйського гренадерського полку, живе в Українi. У 1796 р. Лев Розумовський вийшов у вiдставку та присвятив свiй час подорожам Захiдною Європою, а також науковим дослiдженням, став почесним членом Товариства дослiдникiв природи. На початку ХIХ ст. Лев Кирилович вiдомий як член ложi «Єлизавети до доброчесностi».

П'ятий син гетьмана – граф Григорiй Кирилович Розумовський (1759-1837 рр.) – також був масоном. Проте його вплив на подiї в Українi та Росiї був мiнiмальним, оскiльки бiльшу частину життя вiн прожив в Австрiйськiй iмперiї. Вiн присвятив себе науцi, став почесним членом Росiйської Академiї наук i багатьох європейських наукових товариств.

Молодший син гетьмана – граф Iван Кирилович Розумовський (1761-1802 рр.) не отримав такої чудової європейської освiти, як його старшi брати, а пов'язав своє життя з воєнною кар'єрою. У 1782 р. вiн розпочав службу у штабi свого батька, був призначений при ньому флiгель-ад'ютантом, брав участь у походах проти польських вiйськ у 1782-1783 рр. У 1785 р. батько вiдправив Iвана Кириловича за кордон для отримання кращої освiти. Там вiн вступив до масонства, але, звикнувши до розгульного життя, мало звертав уваги на навчанння та масонську «премудрiсть». Невдовзi його вiдiзвали з-за кордону. У 1788 р. вiн вже перебував при штабi Г. Потьомкiна, брав участь у захопленнi Бендер, у штурмi Iзмаїлу. У 1789 р. Iвану Розумовському присвоїли чин полковника та призначили у Малоросiйський гренадерський полк. У 1792-1794 рр. Iван Розумовський перебував на лiкуваннi за кордоном, а у 1796 р. звiльнений iз служби.

Ведучи мову про дiтей гетьмана Розумовського, не можна не згадати про масона Михайла Iвановича Ковалинського, який став вихователем дiтей Кирила Розумовського, разом iз ними їздив за кордон i навчався в Страсбурзькому унiверситетi. Ковалинський походив з роду українських козакiв i першу освiту здобув у Харкiвському колегiумi та Київськiй академiї, став учнем i другом фiлософа Григорiя Савовича Сковороди, автором творiв про життя Сковороди, творцем «сковороднянського мiфу» про iдеального фiлософа (типовий масонський iдеал). До 1769 р. Ковалинський викладав у Харкiвському колегiумi, але потiм переїхав до Петербурга, де неочiкувано зробив швидку кар'єру – став прокурором Воєнної колегiї, правителем канцелярiї Г. Потьомкiна. У 1801-1803 рр. Михайло Ковалинський служив куратором Московського унiверситету i започаткував «масонiзацiю» цього навчального закладу.

Масонство Григорiя Савовича Сковороди (1722-1794 рр.) – видатного українського фiлософа, мiстика, поета, музиканта, якого називали «росiйським Сократом», не встановлене, але i не спростоване. На користь версiї про належнiсть до ордену свiдчать його твори, пронизанi масонськими iдеями «будiвництва» – вдосконалення людини та суспiльства, пошуками релiгiї «любовi i доброчесностi», «свiтла духу». Сковорода стверджував, що Бiблiя є найдосконалiшим i наймудрiшим джерелом, вона – аптека, сповнена божою премудрiстю для лiкування душевного миру, не зцiленого нiякими земними лiками. Своїми вчителями Сковорода (як i масони) вважав не тiльки Пiфагора та Платона, а й нiмецьких мiстикiв. У дусi розенкрейцерiвських псевдонiмiв Сковорода любив називати себе «Григорiєм Вар-Саввою», тобто «Сином Покою». Сковорода майже 20 рокiв навчався в Києво-Могилянськiй академiї, був пiвчим i регентом iмператорської капели у Петербурзi (1741-1743 рр.). У 1745-1750 рр. Сковорода подорожував Європою як перекладач мiсiї генерала Ф. Вишневського: вiдвiдав Угорщину, Польщу, Нiмеччину, Iталiю, Австрiю (можливо став розенкрейцером у Вiднi). Згодом вiдвiдав Москву, близько шести рокiв учителював у маєтку помiщика греко-українсько-нiмецького походження Томари на Полтавщинi.