Читать «Україна масонська» онлайн - страница 20

Київський генерал-губернатор Iван Федорович Глєбов, вiдомий меценат просвiтництва i Києво-Могилянської академiї, скорiше за все, також був масоном. I. Ф. Глєбов служив генерал-поручиком при iмператрицi Єлизаветi Петрiвнi, а при Петрi Третьому став генерал-аншефом. У 1767-1768 рр. Глєбов був головноначальствующим у Петербурзi. Його син Федiр Глєбов, у 1751 р. вiдряджений як iнженерний офiцер на будiвництво фортецi Єлисаветграда, а невдовзi став головою Шведської масонської ложi та генерал-аншефом. Ще один син Глєбова, Олександр, займав вищi посади у Росiйськiй iмперiї (у 1762-1772, 1786-1787 рр. був в опалi), переклав з французької мови книгу «Шлях мислити про безсмертя душi» Ж.-Б.-К. Делiля де ла Саля.

Катерининська епоха була перiодом становлення масонiв «за народженням» – синiв екс-гетьмана України й одного з найбагатших людей iмперiї Кирила Розумовського. Сини Кирила Розумовського ще в юностi стали масонами i продовжили шлях батька з реформування держави.

Старший син – граф Олексiй Кирилович Розумовський (1748-1822 рр.) виховувався масоном I. Шуваловим. Коли Олексiю виповнилося 16 рокiв, його за указом батька вiдправили разом iз братами на навчання до Англiї. В «туманному Альбiонi» вiн стає масоном, знайомиться з видатним мислителем i масонським «напiвбогом» Сен-Мартеном. Повернувшись з Європи, Олексiй у 1771 р. поступив до петербурзької масонської ложi «Досконалого Союзу» англiйської системи, де Майстром ложi був англiєць Джон Кейлi. Разом iз своїм батьком Олексiй Розумовський у серединi 70-х рокiв XVIII ст. був членом ложi «Трьох муз» у Петербурзi (ложа англiйської системи, Майстер ложi I. Єлагiн). У подальшому Олексiй Розумовський стає членом «капiтулу Фенiкс», який управляв масонським рухом у Росiйськiй iмперiї, був членом капiтулу Суворого нагляду системи тамплiєрiв I. Штарка, перебував пiд впливом де Менстра (1754-1821 рр.) – iталiйського фiлософа-мiстика, письменника, масона, учня Сен-Мартена. Де Менстра зображували як крайнього реакцiонера, фанатичного католика та роялiста, але насправдi вiн був потайним iлюмiнатом i християнсько-масонським теософом. Протягом сiмнадцяти рокiв жив у Петербурзi як сардинський посол при дворi Олександра Першого i мав значний вплив на масонiв Схiдної Європи.

Олексiй Розумовський – один iз видатних людей свого часу. За катерининської епохи вiн зумiв стати таємним радником, сенатором, попечителем Московського унiверситету, членом Головного правлiння училищ, президентом Товариства випробувачiв природи, попечителем Вiльного товариства любителiв словесностi. В епоху Олександра Першого вiн був мiнiстром народної освiти (1810-1816 рр.), сприяв створенню мережi початкових шкiл i гiмназiй. Олексiй Розумовський зiбрав найбiльшу бiблiотеку у Росiйськiй iмперiї з природознавства, створив ботанiчний сад. З 1818 р. Олексiй Розумовський жив в своєму маєтку Почеп Чернiгiвської губернiї i був Почесним членом Харкiвського унiверситету. Своє захоплення масонством Олексiй Розумовський не втратив i в зрiлому вiцi. У 1806-1809 рр. вiн вiдвiдує московську ложу «До мертвої голови» (Майстра ложi I. Поздєєва), а пiзнiше стає вiце-президентом Росiйського бiблiйського товариства (в тi роки товариством опiкувалися масони).