Читать «Україна масонська» онлайн - страница 21

Петро Кирилович Розумовський (1751-1823 рр.) з 1765 р. подорожував Європою, довго жив в Англiї, де долучається до масонства. Лише у 1769 р., повернувшись до Петербурга, вiн поступив на росiйську вiйськову службу. В 1780 р. Петро Розумовський стає генералом, а у 1794 р. виїздить до Захiдної Європи, повертається в iмперiю лише пiсля смертi Катерини Другої, коли на престол зiйшов новий iмператор – Павло Перший, який присвоїв йому ранг дiйсного таємного радника.

Третiй син гетьмана – Андрiй Кирилович Розумовський (1752-1836 рр.), граф з 1814 р., свiтлiйший князь з 1815 р. Можливо, в юностi, коли вiн ще служив на росiйському флотi, Андрiй Розумовський став членом масонського ордену. З 1772 р. для Андрiя Розумовського починається придворна служба, «особливий вплив» вiн мав на цесаревича Павла Петровича. Цей факт турбував Катерину Другу i вона вiдправила Андрiя Розумовського росiйським посланцем в Неаполiтанське королiвство (служив у Неаполi у 1777-1784 рр.), потiм йому настала черга стати послом у Швецiї (1786-1788 рр.). Там вiн налагодив дружнi стосунки з королем Швецiї – вождем мiсцевого масонства Густавом III (потенцiйним супротивником Росiйської iмперiї), що викликало в iмператрицi велике хвилювання та пiдозру. Його вiдправляють послом до Австрiї (1790-1799 рр.).

Чудовий скрипаль, Андрiй Розумовський став приятелем Гайдна, Моцарта i Бетховена (Бетховен присвятив А. Розумовському три струннi квартети, опус 59, а також п'яту i шосту симфонiї).

У 1787 р. в листi до Г. Потьомкiна Андрiй Розумовський повiдомляв: «Хотiв було я вiдправити до Вас першого пiанiста й одного з кращих композиторiв у Нiмеччинi – Моцарта. Вiн незадоволений своїм становищем тут i з задоволенням здiйснив би цю подорож». Але Вольфгангу Амадею Моцарту, якому обiцяли в Українi мiсце професора консерваторiї та диригента оркестру, приїхати до Єкатеринослава завадила хвороба, пiд час якої вiн написав «Чарiвну флейту». Новий Росiйський iмператор Павло Перший, побоюючись «проавстрiйських настроїв» посла, наказав Андрiю Розумовському залишити Вiдень i переїхати у «заслання» в український Батурин. Але Олександр Перший вiдразу пiсля свого сходження на престол знову призначив Андрiя Розумовського послом до Вiдня (1801-1807 рр.). Пiсля пiдписання Тильзитського миру А. Розумовський вийшов у вiдставку. До самої смертi вiн жив у Вiднi, вiдзначившись на дипломатичному теренi як керiвник росiйської делегацiї на Вiденському Конгресi.

Лев Кирилович Розумовський (1757-1818 рр.), який навчався з братами за кордоном – в Англiї, Нiмеччинi та Швейцарiї, також поступив до масонського ордену. З 1782 р. Лев Розумовський вступає на вiйськову службу i незабаром стає полковником.