Читать «Україна масонська» онлайн - страница 19

У другiй половинi (60-70-х роках) XVIII ст. Катерина не придiляла особливої уваги масонським «захопленням» росiйської знатi, побоюючись спровокувати внутрiшньополiтичний конфлiкт або змову.

Масонство, зазначав П. Милюков, було стерпним, поки високопосадовцi займалися ним для особистої розваги. На масонство не звертали особливої уваги i тодi, коли воно захопилося внутрiшнiм самовдосконаленням, таємничими алхiмiчними заняттями. Але масонство як приватне товариство iз завданнями суспiльного характеру, як органiзована суспiльна сила, що мала у своєму розпорядженнi великi кошти, поширювала через своїх членiв «сокровеннi книги вiд Риги до Донських станиць», яке справляє значний вплив на суспiльство та має твердi внутрiшнi переконання, було явищем нечуваним у росiйському життi. Воно займало надто визначну позицiю, щоб його можна було iгнорувати.

Масони намагалися формувати суспiльну думку та вiдiгравати важливу роль у просвiтництвi суспiльства. У 1767 р. масони безрезультатно намагались отримати офiцiйний дозвiл вiдкрити унiверситет у Сумах, у 1784 р. – заснувати унiверситет в Єкатеринославi, у 1786 р. – у Чернiговi, проте «освiчена iмператриця» Катерина Друга була непохитна у своїй протидiї просвiтi народу, побоюючись «освiчувати» колонiю.

На подiї в Українi в «постгетьманську» катерининську еру (друга половина 60-х – перша половина 90-х рокiв XVIII ст.) великий вплив мали можновладнi масони князь i генерал Репнiн i генерал Глєбов.

Князь Микола Васильович Репнiн (1734-1801 рр.), родич лiдера масонiв Микити Панiна, ще у 1759 р. (як капiтан росiйської армiї) був вiдряджений на французьку службу, де приєднався до масонства. Репнiн спiлкувався з європейськими розенкрейцерами та членами берлiнської ложi «Трьох глобусiв», служив полковником у короля Прусiї та масона Фрiдриха Великого. Повернувшись на Батькiвщину, Репнiн тривалий час був членом масонської ложi Iвана Лопухiна. У 1760 р. Репнiн стає полковником у корпусi генерала-масона графа Чернишова, i за його пiдтримки Репнiн вже через рiк стає генералом. У 1763 р. Репнiн – посол у Речi Посполитiй, сприяє обранню на престол Речi Посполитої масона короля Станiслава-Августа Понятовського. Особливу увагу вiн придiляв захисту православного населення в Речi Посполитiй.

Генерал Микола Репнiн був учасником усiх росiйсько-турецьких воєн, штурму Очакова, Килiї, Iзмаїла, командував корпусом в Уманi у 1784 р. В серединi 80-х рокiв вiн тимчасово покинув службу та виїхав до Iталiї, де особисто познайомився з Сен-Мартеном, пiсля чого пiдтримував iз ним тривале листування. Пiсля повернення до Росiйської iмперiї вiн став командувачем частини росiйської армiї, що називалась «Українською армiєю» i була розташована в Молдовi. Пiд час вiдсутностi командувача всiєї росiйської армiї Потьомкiна Репнiн керував усiма частинами, якi воювали проти Османської iмперiї… У 1789 р., коли почалися гонiння на масонiв, Микола Репнiн був вiдсторонений вiд командування i «виведений» з росiйської армiї як «масонський змовник», але з початком царювання Павла Першого став генерал-фельдмаршалом. Пiд час «другого гонiння» на масонiв у 1798 р. Репнiна знову звiльнили з усiх посад.