Читать «Україна масонська» онлайн - страница 18

На чолi таємного загальноєвропейського ордену «Золотих Розенкрейцерiв» – Общини обраних – були «iмператор» i «вiце-iмператор», 77 «магiв», 2700 «верховних фiлософiв першого рангу», 3900 «вищих фiлософiв другого рангу», 3000 «молодших магiв», 1000 «адептiв»… Гете в своїх «Таємницях» натякав на те, що вiн був освiченим розенкрейцером i знав «таємницю Троянди та Хреста».

У 1782 р. вiдбувся загальномасонський Конвент у Вiльгельмсбадi, в роботi якого взяли участь делегати з Росiї – Iван Шварц i герцог Брауншвейзький. Загальномасонський Конвент започаткував реформування системи Суворого нагляду та розрив масонiв з орденом тамплiєрiв. Конвент оголосив Iвана Шварца «Єдиним Верховним Предстоятелем теоретичного ступеня соломонових наук у всiй iмператорсько-росiйськiй державi». Конвент затвердив положення про те, що Росiйська iмперiя є восьмою самостiйною масонською провiнцiєю Суворого нагляду. Пiсля Конвенту до Росiї були переданi масонськi акти, обряди, їх пояснення, моральнi настанови. Восьма провiнцiя подiлялася на двi префектури: Петербурзьку та Московську, при цьому в пiдпорядкуваннi московської префектури було 19 лож, у тому числi по однiй розенкрейцерськiй ложi у Кременчуку та Харковi. Прiором Провiнцiї був призначений Петро Олексiйович Татищев. У 1784-1787 рр. розенкрейцерiв очолював барон Генрiх-Леопольд фон Шредер – колишнiй капiтан пруської служби, який у 1783 р. поступив на росiйську службу поручиком гвардiї, Майстер Стiльця московської ложi «Трьох знамен», Наглядач ложi теоретичного градуса (в 1815 р. був державним мiнiстром Прусiї).

Iз 1787 р. одним з лiдерiв росiйських розенкрейцерiв став Олексiй Михайлович Кутузов, який у 1766-1771 рр., навчаючись у Ляйпцизькому унiверситетi, став розенкрейцером. У 1787 р. вiн поїхав до Берлiна для «вивчення алхiмiї«, листувався з одним iз основних свiтових масонiв того часу Дю Боском. У 1775 р. Кутузов став одним iз засновникiв ложi «Астрея», а в 1780 р. – членом ложi «Гармонiя», членом Директорiї вищих теоретичних ступенiв. У 1762 р. Олексiй Григорович Орлов-Чесменський став одним iз членiв мiстичного гуртка графа Сен-Жермена, який вiдвiдував тодi Росiю. Протягом усього життя Олексiй Орлов називав графа Сен-Жермена своїм «другом» i «духовним батьком».

Спадкоємець престолу, майбутнiй iмператор Петро Третiй, висловлював масонам прихильнiсть i очевидно сам був масоном, як i його кумир – пруський iмператор Фрiдрих Великий. Майбутнiй iмператор у 1756 р. стає директором Шляхетського корпусу (пiзнiше – Першого кадетського), а його заступником – масон Олексiй Мельгунов (у майбутньому – ад'ютант iмператора).

Коли Катерина Друга зiйшла на престол, фаворити не допускають до неї масонський «корпус». Кирила Розумовського позбавляють гетьманської булави, а автономiю гетьманської України скасовують. У 1765-1767 рр. Кирило Розумовський, побоюючись монаршого гнiву, змушений перебувати за кордоном у добровiльному засланнi (можливо заслання пов'язане iз справою змовника Мировича). Проте пiзнiше вiн повертається до вищого ешелону влади та у 1785 р. навiть стає головноначальствующим у Петербурзi.