Читать «Україна масонська» онлайн - страница 170

П. Скоропадський писав про свiй вибiр Лизогуба: «Особисто я його не знав, але його репутацiя свiдчить на його користь». Проте на основну посаду в країнi не ставлять «невiдомого». Лизогуб, який у повсякденному життi нiколи не «перетинався» з майбутнiм гетьманом, мiг добре знати Скоропадського за масонськими каналами.

Мiнiстром iноземних справ i мiнiстром освiти став масон М. Василенко (з липня 1918 р. очолив Державний Сенат), державним контролером – масон Г. Афанасьєв.

Iсторик i журналiст Д. Дорошенко став мiнiстром iноземних справ наприкiнцi травня 1918 р. Вiн також був далеким вiд свiтського оточення Скоропадського… На початку ХХ ст. Дорошенко був членом Революцiйної української партiї, з 1906 р. перейшов у ТУП i став кадетом, а у 1906, або 1907 р. – членом масонських лож. Пiд час свiтової вiйни Дорошенко був уповноваженим Союзу мiст на Пiвденно-Захiдному фронтi.

У 1917 р. вiн стає членом Центральної Ради i за пропозицiєю О. Керенського Крайовим комiсаром Галичини та Буковини (тiєї частини цих земель, де стояли росiйськi вiйська) з правами генерал-губернатора. У серпнi 1917 р. за порадою Керенського вiн намагається сформувати новий, бiльш лояльний до Петрограда, Генеральний секретарiат Центральної Ради. Наприкiнцi 1917 р. Дорошенко став губернським комiсаром Чернiгiвської губернiї.

Заступником мiнiстра iноземних справ призначили масона з ложi Моркотуна Артема Галипа. Помiтний вплив на гетьмана Скоропадського мали його особистий секретар з необмеженими повноваженнями С. Моркотун i лiдер київських масонiв – один iз провiдних працiвникiв гетьманського мiнiстрства iноземних справ барон Штейнгель (А. Никовський згадував, що Штейнгель погодився стати послом України в Нiмеччинi «пiд впливом мiсцевих масонських груп»).

С. Моркотун допомiг П. Скоропадському втекти з окупованого «червоними» Києва у сiчнi 1918 р. Навеснi 1918 р. Моркотун звiв гетьмана з французькими резидентами в Українi. Скоропадський згадував, що обiзнанiсть Моркотуна його вразила. «Моркотун – українець, але надзвичайно помiрних поглядiв, створив товариство Молодої України з iнтелiгентних молодих людей, чудово знав французьку мiсiю, постiйно у них був i, очевидно, користувався у них довiрою. При всьому цьому особисто був заможною людиною, володiв будинком з величезним садом на Великiй Володимирськiй… багато подорожував». Часто буваючи у Скоропадського, Моркотун повiдомив йому, що «…французи дуже просили мене зайти до них на конспiративну квартиру». Залишаючись таємним захисником iнтересiв Францiї С. Моркотун, часто виїздить до нейтрального Стокгольму, де контактує з масонами країн Антанти. Парадоксально, але частина масонiв України, яка орiєнтувалася на Францiю, пiдтримала Скоропадського i збирала матерiальну допомогу на гетьманський переворот. Широкi зв'язки та вплив С. Моркотуна були спрямованi на формування «таємного антантiвського лоббi» при гетьманi. Навiть обережний П. Скоропадський згадував, що С. Моркотун у 1918 р. «був близьким до французької вiйськової мiсiї«й органiзував йому кiлька конспiративних зустрiчей з представниками французького командування.