Читать «Україна масонська» онлайн - страница 171

Ложi, до яких таємно належав гетьман, одвiчно орiєнтувалися на Францiю й Англiю, а С. Моркотун як основний провiдник французького впливу невiдступно знаходився при гетьманi, повiдомляючи у Францiю про всi змiни нiмецької полiтики в Українi.

На користь «французького слiду» свiдчить i швидка переорiєнтацiя гетьмана на Антанту, а передусiм – бажання Францiї допомогти вiйськами гетьману – явному «германофiлу», вчорашньому союзнику своїх ворогiв. Петлюра щиро вважав, що Україна повинна розвиватися самостiйно i навiть бути першою «масонською республiкою».

Мiнiстр юстицiї гетьманського уряду i заступник прем'єра Михайло Павлович Чубинський був професором права у Харкiвському, Петербурзькому, Дерптському унiверситетах, членом ЦК кадетської партiї. У 1917 р. О. Керенський призначив Чубинського Сенатором карного касацiйного департаменту Росiї (Чубинський був членом масонських лож Москви, Петрограда, Києва, Харкова). М. Чубинського на посту мiнiстра юстицiї змiнив ще один масон – Iгор Олександрович Кiстякiвський – доцент права Київського та Московського унiверситетiв, популярний адвокат. Наприкiнцi 1917 р. вiн став довiреною особою генерала-масона Алексеєва, огранiзовував Добровольчу армiю, а з травня 1918 р. – сенатором i генеральним секретарем уряду Лизогуба. I. Кiстякiвський був масоном київських i московських лож.

Мiнiстр сповiдань професор богослов'я Київського унiверситету та фiлософ В. Зеньковський можливо був «прихованим» масоном. Серед його найближчих друзiв багато масонiв (Григорович-Барський, Василенко). В. Зеньковський перетяг з Одеси на пост Директора департаменту сповiдань Української держави маловiдомого тодi провiнцiйного вчителя, масона М. Чеховського. Можливо й Г. Афанасьєв (державний контролер уряду Лизогуба) також був масонською креатурою. Колишнiй директор Товариства взаємного кредиту, банкiвський верховода, вiдомий iсторик, приват-доцент, який довго жив у Захiднiй Європi, Г. Афанасьєв скорiше за все мав закордонну посвяту…

«Можливим» українським масоном (iнiцiйованим у Захiднiй Європi) був i академiк В. Вернадський, який формував Українську академiю наук в епоху гетьманата. Iз слiв академiка вiдомо, що дiд ученого був масоном; син академiка можливо також був масоном, а найближче оточення академiка В. Вернадського також «переповнене» масонами.

Конспiрацiя масонiв, якi зiбралися навколо гетьмана, була на вищому рiвнi; навiть нiмецькi покровителi Скоропадського (а також хваленi нiмецька й австро-угорська розвiдки) не здогадувалися про належнiсть гетьмана Скоропадського, прем'єра Лизогуба та його мiнiстрiв, українського посла в Нiмеччинi (на той час посада бiльш важлива, нiж мiнiстр iноземних справ) Ф. Штейнгеля до франкофiльських українських масонських лож. Можливо Ф. Штейнгель став кращим агентом Антанти в Нiмеччинi, а Скоропадський багато зробив для поразки нiмецького блоку у свiтовiй вiйнi. Масон Д. Дорошенко так характеризував Ф. Штейнгеля: «Як людина – це був джентльмен у кращому й iдеальному розумiннi цього слова. Мати з ним справу було для кожного великим задоволенням, настiльки це була мила та симпатична людина. В українських колах вiн користувався великою повагою й авторитетом».