Читать «Україна масонська» онлайн - страница 168

Симон Петлюра мав масонський зв'язок з Францiєю через свого приятеля французького масона Жана Пелiсiє – журналiста та колишнього представника Францiї при Центральнiй Радi, який у 1919 р. став головою Нацiонального Бюро при французькому парламентському комiтетi iноземних справ (у 1912 р. Пелiсiє створює свiтовий Конгрес нацiональностей i Головне бюро об'єднання нацiональностей). Листування з Пелiсiє дає С. Петлюрi надiю на французьку допомогу. Як кореспондент однiєї з французьких газет, Пелiсiє з серпня 1917 р. перебував в Українi. Вiн захищав С. Петлюру вiд звинувачень у бiльшовизмi, бандитизмi та погромах, видав першу зарубiжну книгу на захист України i С. Петлюри пiд назвою «Українська трагедiя». Навеснi 1919 р. Пелiсiє обiцяв сприяти через свої широкi зв'язки у французькому парламентi Петлюрi у намаганнi отримати допомогу Францiї. Але змiна векторiв французької полiтики, вiдмова вiд прямого втручання у «справи» Схiдної Європи, та перш за все польськi та бiлогвардiйськi симпатiї бiльшостi французьких лiдерiв ускладнили реалiзацiю цих намiрiв.

У сiчнi 1918 р. масони втрачають вплив на Україну у зв'язку з такими подiями: прихiд до влади в Українi нового есерiвського кабiнету мiнiстрiв, який зайняв пронiмецьку позицию; вiдхiд вiд масонства М. Грушевського; вiдставка з поста вiйськового мiнiстра масона С. Петлюри; окупацiя значної частини України бiльшовиками. Пiсля проголошення Четвертого Унiверсалу в сiчнi 1918 р. та пiдписання сепаратного миру з нiмцями розкол мiж «загальноросiйськими» й українськими масонами став неминучим.

З сiчня 1918 р. представництво масонiв у владi стало рiзко зменшуватися: в останньому кабiнетi В. Винниченка (11-17 сiчня 1918 р.) було лише чотири масона на двадцять одного члена уряду. В новому – першому кабiнетi есера В. Голубовича (18.01.1918-10.02.1918) на одинадцять членiв кабiнету взагалi не було жодного масона (саме цей кабiнет здав Україну австро-угорськiй воєнщинi та пiдписав сепаратний мир УНР з нiмецьким блоком). У другому кабiнетi В. Голубовича вже було чотири масона на п'ятнадцять мiнiстрiв.

У лютому 1918 р., коли на бiльшiй частинi України встановлюється радянська влада, масонство «йде у пiдпiлля», але вже з кiнця лютого 1918 р., коли бiльшовикiв почали тiснити австро-нiмецькi вiйська спiльно iз залишками вiйськ Центральної Ради, масони знову заявляють про себе в Києвi й Одесi… Так, командир добровольчого (не пiдпорядкованого структурам Центральної Ради) Гайдамацького Куреня С. Петлюра самочинно проводить парад своїх вiйськ на Софiївськiй площi в Києвi; при цьому вiн вiдмовився визнати не лише «визвольну роль» австро-нiмецьких вiйськ, а й взагалi мир УНР з нiмецьким блоком i «запрошення германцiв» новим есерiвським урядом УНР.

Навеснi 1918 р. почалося вiдродження незалежної вiд Великого Сходу народiв Росiї нацiональної масонської системи – Великої Ложi України, яку намагаються очолити i С. Моркотун, i С. Петлюра. Тодi ж сходить зiрка ще одного українського масона – генерала Павла Скоропадського – нащадка одного з гетьманiв України XVIII ст. Павло Скоропадський стає гетьманом (з 29 квiтня по 14 грудня 1918 р.) Української держави, лавiюючи мiж українським нацiонализмом i росiйським шовiнiзмом, мiж Нiмеччиною й Антантою, яка воювала з нею. Участь П. Скоропадського в масонських ложах «Молода Україна» i «Нарцис» покрита таємницею. Ще на початку 1918 р. П. Скоропадський i С. Моркотун проводять переговори з французькими «братами» з метою пiдтримки перевороту та повалення «пронiмецької«Центральної Ради, яка готувала сепаратний мир «з нiмцем». Немецькi покровителi гетьмана Скоропадського i не пiдозрювали про його перебування у франкофiльськiй ложi «Молода Україна», i про прихованi переговори з французами через «братськi зв'язки».