Читать «Україна масонська» онлайн - страница 165

Тодi в Києвi ще дiяла Обласна рада масонських органiзацiй Великого Сходу народiв Європи. До цiєї Ради перейшли всi права Верховної Ради Великого Сходу народiв Сходу Європи. Вiдомо, що Обласна рада в Києвi проiснувала в «повнiй таємницi» до нового «радянського звiльнення» Києва на початку лютого 1919 р. (до Ради входив Д. М. Одинець). Одночасно в Києвi у 1917-1919 рр. iснувало масонське об'єднання п'ятнадцяти мiсцевих лож «Київське братство».

У 1917 р. в Києвi навiть були органiзованi новi масонськi ложi «Молода Україна» (можливо в союзi «Нарцис», засновники С. Моркотун, А. Галип, М. Шумицький, П. Скоропадський… можливо С. Петлюра) i «Астрея» (в Союзi Великого Сходу народiв Європи. Достойний Майстер – Микола Прокопович Василенко, Д. Одинець…).

Вплив масонiв в Українi швидко слабшає у зв'язку з конкуренцiєю мiж масонами «великодержавного» (проантантiвського) спрямування й «автономно-української«спрямованостi. Бiльша частина масонiв виступила за продовження «оборонної«вiйни проти нiмецького блоку, але в Українi були окремi масонськi лiдери, якi закликали вирiшити воєнне питання «будь-якою цiною».

До початку 1918 р. (у зв'язку iз захопленням Петербурга та Москви бiльшовиками) права Верховної Ради масонства перейшли київськiй Обласнiй радi масонських органiзацiй, а назва «Великий Схiд народiв Росiї«була замiненi новою – «Масонство народiв Сходу Європи». Дiяльнiсть київських масонiв (на цей час М. Грушевський розiрвав контакти з масонством) була спрямована на «згладжування гострих нацiональних протирiч мiж росiянами й українцями».

У другiй половинi 1917 р. масонiв України намагаються об'єднати два нових молодих лiдера – адвокат i лiдер «Капiтулу Нарцис» Сергiй Костянтинович Моркотун i голова київської ложi «Святого Володимира», голова вiйськового секретарiату (вiйськовий мiнiстр УНР) Симон Васильович Петлюра.

Сергiй Костянтинович Моркотун (Маркотун) – один iз найзагадковiших персонажiв української iсторiї. Син вiдомого масона, який був особистим лiкарем великого князя Г. О. Романова, приятелем генерала Скоропадського i графа Олсуф'єва, Сергiй, очевидно, дуже рано опинився серед «братiв». Уже в 20-рiчному вiцi ми бачимо його в «офiцерському званнi» в московськiй ложi «Кубiчного каменю». Сергiй надзвичайно швидко пройшов масонськi посвяти, у двадцать один рiк став Майстром ложi. «Попутно» вiн закiнчив столичний унiверситет, здобув освiту юриста, працював адвокатом. Сергiй Моркотун «працював» у масонському орденi мартинiстiв i досяг там 18-го ступеня «лицаря розенкрейцера». Приблизно у 1910 р. вiн стає головою київських мартинiстiв, а у 1912 р., завдяки рекомендацiї Папюса, був прийнятий до ложi шотландського обряду та незабаром пiдвищений до 18-го градусу i 6-го градусу фiлософського масонства, став кавалером масонського ордена «Рожевого хреста».