Читать «Україна масонська» онлайн - страница 164

Базовi стосунки «братерства та дружби» мiж масонами поступово, пiд впливом полiтичних факторiв, поступалися мiсцем почуттям суперництва, неприязнi. Так, згiдно з показаннями А. Никовського, київська ложа «Свiтло Правди» розпалася (була «приспана» мiсцевою масонською Радою) з причини невирiшеного «українського питання»: «…сварка дiйшла до того, що опоненти заявили один одному, що вони бiльше не зберiгають братерських почуттiв…». Причому брати ложi Радченко i Корчак-Чепуркiвський «зробилися переконаними українськими нацiоналiстими», а Достойний Майстер ложi Чебаков i Майстер Алоїзиєвич – «ворогами українства».

У серпнi-вереснi 1917 р. конфлiкт мiж структурою Центральної Ради (за яким стояла група Грушевського) та київською структурою Тимчасового уряду став незворотним. Масон К. Оберучев вже закликав заарештувати масона М. Грушевського. Майстер київської масонської ложi «Свiтло Правди» Сергiй Чебаков (керiвник Київської судової палати у 1917 р.) восени 1917 р. погрожував Центральнiй Радi судовими карами за «сепаратизм».

Лiдер київського масонства Сергiй Єфремов змушений був вилаяти Чебакова за його мирськi напади з «нацiонального питання».

У наступному кабiнетi В. Винниченка, затвердженому 1 вересня 1917 р., було шiсть масонiв з одинадцяти членiв уряду. Але Третiй Унiверсал, який проголосив фактичну незалежнiсть УНР, викликав нову урядову кризу, коли у вiдставку подали три члени уряду (з них два масона – генеральний контролер А. Зарубiн i генеральний писар А. Лотоцький). Невдовзi до уряду В. Винниченка прийшло нове «масонське поповнення» – товаришем секретаря мiжнацiональних справ з питань великоросiйської нацiональностi затверджений масон Д. Одинець, а з питань єврейської нацiональностi – масон М. Зильберфарб. З 1 листопада 1917 р. секретарем вiйськових справ i одним з найвпливовiших фiгур в урядi став масон С. Петлюра. В новому кабiнетi мiнiстрiв УНР (01.11.1917-10.01.1918) iз сiмнадцяти членiв вiсiм чи дев'ять мiнiстрiв належали до масонських лож.

Останнiй, Четвертий, конвент ВСНР вiдбувся у Петроградi на початку жовтня 1917 р. Його учасники рiзко засудили дiї «групи Грушевського» й «український сепаратизм». Українськi масони К. Григорович-Барський i С. Чебаков, якi прибули на Конвент з Києва, докоряли Тимчасовому уряду в невиправданих поступках «сепаратистам». Верховна Рада масонства вирiшила «вплинути» на Тимчасовий уряд з метою не допустити «вiддiлення українських губернiй». З того часу масонська група М. Грушевського фактично розiрвала стосунки з масонським центром. Пiсля проголошення Української Народної Республiки на початку листопада 1917 р. М. Грушевський поступово вiдходить вiд масонських структур i повнiстю зосереджується на полiтицi.

У Петроградi у масонiв також «справи не клеїлися»… Жовтневий бiльшовицький переворот поставив хрест на всiх починаннях i сподiваннях масонiв Великого Сходу. З кiнця жовтня 1917 р. масони фактично виявилися «поза законом» у захопленому бiльшовиками Петроградi, а з грудня 1917 р. – i в бiльшовицькiй Москвi. З вiд'їздом за кордон у груднi 1917 р. Генерального секретаря Верховної Ради Великого Сходу народiв Росiї А. Гальперiна виконання його обов'язкiв у глибокому пiдпiллi взяв на себе С. Балавинський. Масони Великого Сходу народiв Росiї, боючись арештiв у Радянськiй Росiї, згорнули свою дiяльнiсть у всiх мiстах, де була встановлена бiльшовицька влада. Наприкiнцi 1918 р. Великий Схiд народiв Росiї як єдина масонська органiзацiя фактично припинив своє iснування. Один iз центрiв масонства формувався серед росiйських емiгрантiв у Парижi (1 грудня 1918 р. створений Тимчасовий комiтет Росiйського масонства в Парижi), другий iснував у листопадi 1917 – лютому 1918 р. в Києвi.