Читать «Україна масонська» онлайн - страница 162

Масон, меншовик i адвокат Я. Рубiнштейн стає головою Харкiвської мiської Думи. 11 березня 1917 р. на засiданнi Громадянського комiтету новим мiським головою Одеси обрано масона i кадета М. Брайкевича. Влiтку 1917 р. М. Брайкевич залишає Одесу та переїздить до столицi, де, за пропозицiєю О. Керенського, стає товаришем (заступником) мiнiстра промисловостi та торгiвлi Росiйської республiки. М. Брайкевича, пiсля того, як вiн навеснi 1918 р. повернувся до Одеси, обирали мiським головою ще кiлька разiв у 1918-1919 рр. (з перервами). Старшим головою Одеської судової палати О. Керенський призначив вiдомого київського юриста та масона Миколу Петровича Пахомова.

З березня 1917 р. в Одесi видають журнал «Українське слово» (пiд редакцiєю лiдера мiсцевої УСДРП i масона В. Чеховського). Масони В. Чеховський i А. Никовський обранi до Української Центральної Ради вiд Одеси. У квiтнi 1917 р. В. Чеховський очолив структуру Губернської Одеської Української Ради, а з листопада 1917 р. стає комiсаром Центральної Ради в Одесi (з великими повноваженнями). Масон Андрiй Никовський виїздить з Одеси до Києва навеснi 1917 р., коли його обирають заступником голови Центральної Ради.

Однак уже в червнi 1917 р. у зв'язку з послабленням центральної державної влади та небажанням Тимчасового уряду негайно надати автономнi права Українi мiж росiйськими й українськими масонами почався конфлiкт. Нацiональне питання зруйнувало єднiсть масонерiї. Боротьба деяких масонiв за українську незалежнiсть викликала серйознi протирiччя в орденi, що призвели до розриву зв'язкiв мiж масонами Києва та Петрограда.

Загравшись у демократiю в країнi, яку розривали свiтова вiйна та соцiальнi конфлiкти, масони втратили контроль над внутрiшньополiтичними процесами. Уже у червнi-серпнi 1917 р. внутрiшнi кризи в масонствi стали вiдображенням криз у країнi. Частина масонiв України, пiшовши на створення Центральної Ради, оголосила про своє прагнення негайно створити автономну Українську республiку. Разом iз тим столичнi лiдери масонства не хотiли порушувати «українське питання» в хиткiй атмосферi вiйни та революцiї, вимагали вiдкласти «рiшення питання» до початку Всеросiйських Установчих зборiв. Нацiональне питання в українських масонських ложах стало «яблуком розбрату». Частина масонiв була налякана широкою програмою соцiального реформування, хаосом народного бунту, намагалася протистояти розвалу Росiйської iмперiї, вважала Центральну Раду дуже небезпечною «конструкцiєю», що веде до цього розвалу.

М. Грушевський i його однодумцi пiшли на конфлiкт з О. Керенським у питаннi створення нацiональної держави. У той самий час Ф. Штейнгель i К. Василенко, намагаючись вiдвернути українських масонiв вiд впливу М. Грушевського, виступили проти негайного намiру Центральної Ради захопити всю повноту влади в Українi…