Читать «Україна масонська» онлайн - страница 161

Багатьом тодi здавалося, що численнi вибори, висування та призначення вiдбуваються спонтанно, але масони вмiли створювати лiдерiв революцiї з нiкому не вiдомих iнтелiгентiв. Вже в перших числах березня 1917 р. масони українських губернiй мирно вiдiбрали владу у царських адмiнiстраторiв. Стараннями О. Керенського масони ставали на всi ключовi пости Пiвденного Заходу: губернськi комiсари, новi керiвники мiсцевих дум i земств, керiвники судових палат в українських губернiях…

Почала дiяти грандiозна масонська система взаємодопомоги та протекцiї. Багато членiв Центральної Ради, її секретарiату, громадських комiтетiв на мiсцях, новi керiвники мiського самоуправлiння i рад були масонами. М. Грушевський став головою Центральної Ради, А. Никовський – товаришем голови Центральної Ради, барон Ф. Штейнгель – членом Нацiонального конгресу i головою виконкому Київської мiської Думи.

По лiнiї державної загальноросiйської влади масони зайняли владнi пости: заступник комiсара у справах України при Тимчасовому урядi – М. Славинський, губернський комiсар Київщини – А. Саликовський, комiсар Києва – К. Василенко, комiсар Одеси – Л. Велiхов, начальник Київського вiйськового округу – К. Оберучев, голова Київської та Правобережно-української судової палати – Д. Григорович-Барський… Масон Микола Василенко став заступником мiнiстра освiти Росiйської республiки i куратором Київського навчального округу.

Партiя кадетiв iз своїми сателiтами (в лiдерах були переважно масони) навеснi 1917 р. була найактивнiшою в iмперiї i, здавалося, мала всi можливостi утримати владу…

А. Гальперiн згадував: «Велику роль вiдiгравали братерськi зв'язки у справi призначення адмiнiстрацiї у 1917 р. на мiсцях.

Та це й цiлком природно: коли поставало питання про те, кого призначити на мiсце губернського комiсара або на будь-який iнший адмiнiстративний пост, то, перш за все, думка спрямовувалася на членiв мiсцевих лож, i якщо серед них була особа, яка бiльш-менш пiдходила, то на неї i падав вибiр».

Iз столицi до України направлялися революцiйнi комiсари з необмеженими повноваженнями. Так, Лев Олександрович Велiхов – масон i кадет – був направлений масонським керiвництвом Тимчасового уряду до Одеси i вже в серединi березня 1917 р. прийняв пост Комiсара Тимчасового уряду Одеси. До революцiї Л. Велiхов був редактором столичних газет «Русская молва», «Мiська справа», «Земська справа», службовцем Державного Сенату, депутатом Петербурзької мiської Думи i II-IV Державних Дум. Восени 1917 р. Л. Велiхова обрали до Передпарламенту й Установчих зборiв вiд Херсонської губернiї. Лiдер правих есерiв i «можливий» масон В. Рiхтер також був обраний до Установчих зборiв вiд Херсонської губернiї. У 1918-1921 рр. В. Рiхтер очолював Одеський комiтет ПСР.