Читать «Україна масонська» онлайн - страница 160

РОЗДIЛ VIII

Бурхливi лютневi подiї 1917 р. захопили бiльшiсть росiйських полiтичних партiй зненацька, але не масонiв. Масони Росiйської iмперiї швидко та на диво легко вирвали державну владу з рук царських адмiнiстраторiв. Лютнева революцiя 1917 р. повнiстю справдила надiї масонських конспiраторiв: влада була перехоплена практично безкровно, хаос у країнi, здавалося, подоланий, масонська влада «в особi» Тимчасового уряду встановлена.

Знавець «масонерiї«Нiна Берберова пише про реалiзацiю планiв масонiв у лютому 1917 р.: «Отже, кадри були готовi. В обох столицях думцi, професори, дипломати, члени Вiйськово-промислового комiтету, члени Земського i Мiського союзу, адвокати, вiйськовi «громадськi дiячi» скликали один одного: їх день наставав».

Вже наприкiнцi лютого – на початку березня 1917 р. масони роздiлили мiж собою найважливiшi повинностi, що залишилися вiд «старого режиму», захопивши полiтичний «Олiмп» України.

Одне з основних завдань масонства – «утримати керiвництво в своїх руках, не дозволити бунтiвнiй стихiї спровокувати кровопролиття й анархiю». Масони майже повнiстю заповнили склад першого та другого мiнiстерства князя i масона Г. Львова, багато масонiв зайняли мiсця комiсарiв Тимчасового уряду по губернiях i мегаполiсах iмперiї. Масони тримали пiд своїм негласним контролем Петроградську раду робiтникiв i солдатських депутатiв (до початку вересня 1917 р.).

Олександр Керенський (як масонський куратор Пiвденного Заходу та Генеральний секретар Верховної Ради Великого Сходу народiв Росiї) з Петрограда активно впливав на формування нової української «революцiйної елiти».

На зборах представникiв громадських органiзацiй, революцiйних партiй i самоуправлiння влада в губернiях i великих мiстах України переходила пiд контроль Тимчасового уряду, мiсцевих комiтетiв громадських органiзацiй або громадянських комiтетiв (орган Тимчасового уряду при мiськiй Думi), в яких верховодили лiберальнi дiячi. Зазвичай в українських губернiях до подiбних комiтетiв входили представники Союзу мiст, Союзу земств, Вiйськово-промислового комiтету, Товариства промисловикiв Пiвдня Росiї, Українського комiтету (всi перелiченi структури були пiд центральним контролем масонiв), а також представники революцiйних партiй: кадетiв, прогресистiв i народних соцiалiстiв (масонський вплив), есерiв, соцiал-демократiв, Бунда тощо. Так, Рада об'єднаних громадських органiзацiй мiста Києва створила виконавчий комiтет, до якого фактично перейшла вся влада в Києвi та губернiї. Ф. Штейнгель очолив нову революцiйну владу в Києвi – виконком Ради об'єднаних громадських органiзацiй.

До складу Виконавчого комiтету ввiйшов лiдер київських кадетiв масон Д. Григорович-Барський, лiдер Земського союзу масон С. Шликевич, лiдер українських органiзацiй масон А. Никовський. Виконком призначив своїх комiсарiв в окремi мiськi заклади. Так, комiсаром судових закладiв став Д. Григорович-Барський (пiзнiше – голова судової палати), комiсаром вiйськового округу – масон К. Оберучев (пiзнiше – начальник округу), комiсаром пошти та телеграфу – масон А. Зарубiн (пiзнiше – начальник поштово-телеграфного округу). Губернським комiсаром згiдно з розпорядженням Тимчасового уряду став голова губернської земської управи масон М. Суковкiн.