Читать «Україна масонська» онлайн - страница 159

У 1916 р. українськi масони зiбрали значнi кошти на майбутню революцiю. Українськi масони пiдтримали «новий курс» масонерiї, спрямований на державний переворот, опираючись на «масонське» офiцерство, але без всенародного та кривавого «росiйського бунту».

Росiйськi й українськi масони мали на метi встановлення буржуазного демократичного суспiльства, республiки, прийняття конституцiї, обмеження або повалення монархiї, лiквiдацiю нацiонального гноблення. З перших крокiв вiдродженого на початку ХХ ст. у Схiднiй Європi масонства воно набуло опозицiйного щодо царського режиму характеру. Масонськi ложi Росiйської iмперiї, у бiльшостi своїй, були вкрай полiтизованi. Велика кiлькiсть «партiйцiв», якi формували кiстяк масонських лож, спрямовували рух на вирiшення складних соцiальних i полiтичних проблем за допомогою насильницької змiни влади в країнi.

Вже восени 1916 р. серед «полiтичного» масонського братства були розподiленi основнi портфелi в майбутньому революцiйному урядi, столичнiй i мiсцевiй адмiнiстрацiях. Масонськi «директиви» активiзували громадсько-полiтичне життя в iмперiї. По країнi їздили масонськi емiсари, збирали кошти на переворот в осередку масонiв i їх «дочiрнiх фiрм», формували невидиму систему контролю над полiтичними партiями та громадськими огранiзацiями.

Англiйський посол в Росiйськiй iмперiї сер Б'юкенен намагався впливати через масонськi канали на змовникiв i переконливо довести їм про неминучий крах росiйської монархiї.

Вiд англiйських спецагентiв тягнуться нитки до змовникiв – убивць Григорiя Распутiна.

13 сiчня 1917 р. союзники з Антанти поставили ультиматум Росiї, наполягаючи на союзному контролi над росiйською армiєю та вимагаючи створення «вiдповiдального» мiнiстерства. Цар вiдмовився й укрiпився в думцi розiгнати Державну Думу, заарештувати найнепримиреннiших опозицiйних лiдерiв Думи. 9 лютого 1917 р. вiдбулася нарада масонiв – лiдерiв думських фракцiй, на якiй прийняли рiшення про арешт царя пiд час його повернення iз Ставки до Петрограду. «Думськi» масони вiдмовилися пiдкоритися указу Миколи Другого про тимчасове припинення дiяльностi Державної Думи та стали паралельною владою в iмперiї.

Iнiцiатива створення 27 лютого 1917 р. Тимчасового комiтету Державної Думи та рiшення не пiдкорятися царському указу про тимчасове припинення її роботи йшла вiд масонських кiл. Передчуваючи революцiйнi подiї, масонська Верховна рада «на випадок хвилювань» призначила в Петроградi мiсця збору для членiв масонських лож.

Масони Михайло Алексеєв (начальник Генерального штабу Росiйської армiї, генерал) i Олександр Гучков (думський лiдер) переконали Миколу Другого зректися престолу. Головнокомандувач Пiвнiчним фронтом масон генерал Микола Рузський заблокував поїзд Миколи Другого на вiддаленiй станцiї Дно, не залишаючи царю можливостей для полiтичного маневру.

За якiсь десять рокiв масонство в Росiйськiй iмперiї набуло незвичайної полiтичної, економiчної, культурної сили. Розроблена протягом столiть конспiративна таємна органiзацiйна структура масонерiї дозволяла росiйським масонам манiпулювати великими партiями, огранiзацiями, фiнансовими структурами iмперiї, залишаючись при цьому в глибокiй тiнi, iнкогнiто, невiдомими не лише для полiцiї, а й навiть для активiстiв пiдконтрольних їм партiй i органiзацiй.