Читать «Україна масонська» онлайн - страница 157

Вплив масонства в Росiйськiй iмперiї посилився пiсля початку першої свiтової вiйни, коли царський уряд звернувся за допомогою до росiйського капiталу та громадськостi, що об'єдналися в Земмiст. Масони Петрограда, Москви, Києва прагнули перехопити грошовi потоки та полiтичний вплив за допомогою пiдконтрольних їм Земмiста i Вiйськово-промислового комiтету… Саме в цих союзах лiдирували масони Шингарьов, Терещенко, Iванов… Багато масонiв були уповноваженими та представниками рiзних комiтетiв допомоги фронту, iнвалiдам вiйни. Так, за допомогою масонських зв'язкiв, Симон Петлюра обiйняв посаду помiчника уповноваженого «Земмiста» по Захiдному фронту (голова – масон М. Щейкiлов). «Земмiст» контролював вiйськовi поставки на фронти першої свiтової вiйни, змiг зв'язати опозицiйно налаштованих до iмператора фронтових генералiв i офiцерiв з «полiтичним» масонством у надсекретних «Вiйськових ложах».

У ходi вiйни масонерiя понесла втрати. Так, генеральний секретар Верховної Ради Великого Сходу народiв Росiї А. Колюбакiн, який пiшов добровольцем у дiючу армiю, загинув на передовiй.

У 1914-1916 рр. масонами стали кiлька командуючих фронтами, начальник штабу росiйської армiї, начальник канцелярiї мiнiстерства царського двору. Можна припустити, що у Пiвденно-Захiдних губернiях i на Пiвденно-Захiдному фронтi в роки першої свiтової вiйни iснувала найзаконспiрованiша «вiйськова ложа», з якою, можливо, пiдтримував зв'язок масон (?) адмiрал А. Колчак i масон (?) генерал А. Брусилов. Серед членiв «Вiйськової ложi» напевно були генерали М. Алексеєв, М. Рузський, В. Гурко, А. Половцев, П. Скоропадський, полковник А. Кримов (командувач 3-м кавалерiйським корпусом).

У 1915 р., у зв'язку з поразкою росiйської армiї на фронтах i чутками про пiдготовку сепаратного миру мiж Росiєю та Нiмеччиною масонство Росiйської iмперiї вирiшило «переворотом изменить державный строй России» i запобiгти можливому сепаратному виходу Росiйської iмперiї iз свiтової вiйни. Масонам вдалося створити в Державнiй Думi «Прогресивний блок» (що об'єднав шiсть думських фракцiй вiд октябристiв до кадетiв), який виступив за негайне створення «кабiнету суспiльної довiри». Завдяки цьому блоку i пiдтримцi частини есерiв масони зумiли затвердити в Державнiй Думi антимонархiчну бiльшiсть i почати справжню вiйну проти уряду.

Цiкаво, що при всiй розгалуженостi та досвiдi царської полiцiї, масонська мережа так i не була виявлена. I справа не лише у вiдомiй масонськiй конспiрацiї… Впливовi сили в полiцiї та Мiнiстерствi внутрiшнiх справ «заплющували очi» тих, хто цiкавився масонами, у зв'язку iз своєю причетнiстю до братства. Масон Микола Чхеїдзе згадував: «Саме тому, що масони у бiльшостi своїй залишалися членами рiзних партiй, влада реагувала на їх дiї, виходячи з полiцейських оцiнок ступеня небезпечностi для режиму тiєї або iншої партiї, якi вже затвердилися, не надаючи особливого значення масонству як такому».

«Припустити, що Департамент полiцiї не мав про них (полiтичних масонiв) жодних вiдомостей, неможливо, оскiльки в розпорядженнi Департаменту була величезна армiя провокаторiв», – зазначав А. Островський. Але в керiвництвi полiцiї також були масони, якi спрямували слiдство хибним шляхом – у поле зору Департаменту полiцiї потрапило не полiтичне, а окультне масонство – члени рiзного роду дрiбних мiстичних груп. Жодної загрози вони не становили, i нагляд за ними був явним марнуванням часу, сил i коштiв. Полiцiя повiдомляла в столицю, що в Києвi «масонiв немає«(на той час у мiстi їх було бiльше сотнi). Дивує ще й те, що серед сотень «полiтичних» масонiв iмперiї не знайшлося провокатора або зрадника, який би видав систему «полiтичного» масонства.