Читать «Україна масонська» онлайн - страница 156

А. Никовський – одеський журналiст i лiтератор, член партiї українських соцiалiстiв-федералiстiв, редактор журналу «Основа» (Одеса, 1915 р.), функцiонер «Союзу мiст» на Пiвденно-Захiдному фронтi; В. Шах (хрещений єврей, адвокат, помiчник присяжного повiреного); хрещенi євреї брати Штерн – Сергiй (редактор лiберальної газети «Одеський листок») та Iван (голова секцiї Одеського обласного Вiйськово-промислового комiтету);

А. Яловиков, Шварц…

У 1908 р. (?) до ложi «Полярна зiрка» у Петербурзi був посвячений вiдомий одеський i столичний адвокат Йосип Якович Пергамент (хрещений єврей), який з 1905 р. працював головою Ради присяжних повiрених Одеського судового округу, членом наглядового комiтету Одеського мiського кредитного товариства. Пергамент був членом ЦК партiї Народної свободи, депутатом Другої та Третьої Державної Думи (обирався вiд Одеси).

В Одесi дiяло ще кiлька вiдомих масонiв, але доводиться лише здогадуватися до якої ложi вони належали. Масоном був Михайло Васильович Брайкевич – iнженер i один iз лiдерiв одеської органiзацiї партiї кадетiв, голова одеського вiддiлення Вiйськово-промислового комiтету, голова одеського вiддiлення Росiйського технiчного товариства, вiце-президент Одеського товариства вишуканих мистецтв, одеський мiський голова (у 1917-1919 рр. з перервами).

Другим видатним масоном Одеси був Костянтин Романович Кровопузков – професор права, вiце-консул США в Одесi, уповноважений Союзу мiст.

Розглядаючи одеське масонство того часу, не можна не згадати таку загадкову особистiсть, як В. Ф. Каган – видатний учений, що вже у 18 рокiв, захопившись геометрiєю Лобачевського, надрукував наукову працю «Про оберненi фiгури». Якої гармонiї шукав В. Каган у масонствi? Студента фiзико-математичного факультету Новоросiйського унiверситету В. Кагана виключили з унiверситету за участь у «студентських безладах», позбавили права вступу до вузiв i вислали з Одеси «пiд нагляд полiцiї«в Катеринослав. Лише у 1897 р. йому дозволили викладати в Новоросiйському унiверситетi, де вiн читав перший в iсторiї росiйських унiверситетiв курс «Теорiя вiдносностi».

В. Каган вiдомий i як громадський дiяч – органiзатор в Одесi Вищих жiночих курсiв та наукового видавництва «Матезис».

З приходом радянської влади В. Каган став керiвником наукового бюро Одеського губвiддiлу народної освiти та наукового вiддiлу губвидаву. Пiзнiше вiн переїхав до Москви й очолив науковий вiддiл Державного видавництва, став завiдуючим кафедрою математики МГУ (помер у 1953 р.).

Деякi факти вказують на те, що одеськими масонами могли бути: iсторик М. Слабченко (вiдомий своєю працею «Масони на Українi та таємнi товариства», дружбою з масонським лiдером С. Єфремовим, участю у СВУ); iсторик А. Рябiнiн-Скляревський (вiдомий своїми працями «Таємнi товариства на пiвднi в епоху декабристiв», «Масони Рiшельєвського лiцею»); учений-фiлолог М. Гордiєвський (на можливiсть його масонства вказує А. Никовський); Б. Комаров, Б. Цомакiон, В. Рiхтер (член ЦК партiї есерiв).