Читать «Україна масонська» онлайн - страница 153

Ложа у Вiнницi (невiдомої назви) входила до Союзу Великого Сходу народiв Росiї. Вiдомi лише три члени цiєї ложi: етнограф i статистик В. Боржковський, О. Лозинський, Фiялковський… Ложа в Полтавi (також невiдомої назви) входила до Союзу Великого Сходу народiв Росiї. Вiдомо чотири прiзвища її членiв: гласний губернського земства, член Партiї Народної Свободи i депутат Другої Державної Думи П. Чижевський, Г. Ротмiстров, П. Сiяльський, К. Товкач… Подiбна «невiдома» ложа в Катеринославi (Союзу Великого Сходу Росiї) «засвiтилася» лише двома прiзвищами: iнженер, один з лiдерiв українського руху в Катеринославi I. Труба i Ю. Павловський. У Чернiговi до масонiв належали юрист М. Могилянський, адвокат i український громадський дiяч I. Шраг…

У Хмельницькому iснували легенди про те, що на початку ХХ ст. проскурiвський купець Д. Нiренберг вступив до однiєї з масонських лож i завiв масонство в повiтовому Проскуровi. До свого великого будинку на Аптекарськiй вулицi Д. Нiренберг прибудував дивне примiщення без вiкон, схоже на невелику башту. Саме в нiй, за чутками, збиралися таємничi масони.

Певним впливом користувалася харкiвська ложа «Вiдродження» (системи Великого Сходу), до якої входили Максим Максимович Ковалевський, вiдомий журналiст Володимир Iванович Немирович-Данченко (можливо був посвячений у масонство ще у XIX ст.), майбутнiй керiвник Тимчасового уряду Олександр Федорович Керенський, статський радник, вiдомий учений професор-правознавець i кримiналiст, член ЦК партiї кадетiв М. Чубинський, адвокат i пiдприємець Я. Рубiнштейн, економiст, професор кафедри статистики Харкiвського унiверситету, гласний Харкiвської мiської Думи А. Анциферов (автор «Курсу елементарної статистики»)…

В Одесi у 1909-1914 рр. масонський рух представлений ложами «Святий Йордан», «Данте Алiг'єрi», «Зiрка Сходу», «Iстина».

Про ложу «Iстина» (в Союзi Верховної Ради росiйського масонства в системi «Великого Сходу») вiдомо, що вона заснована у 1909 р. в Одесi на квартирi присяжного повiреного М. Ратнера, який став Старостою цiєї ложi. Орiєнтовний склад ложi – 12-15 осiб. Серед її «братiв» – вiдомi загальноросiйськi дiячi, якi не були постiйними жителями Одеси i приїздили в мiсто не так часто. Серед засновникiв ложi – «столичний» князь Давид Йосипович Бебутов – iсторик, один з лiдерiв кадетiв. Вiн винайняв у центрi Петербурга розкiшний особняк, на першому поверсi якого розташувався клуб кадетської партiї, а на другому – масонська ложа «Полярна зiрка», в якiй Д. Бебутов був секретарем-казначеєм.

Князь Сергiй Дмитрович Урусов вiдомий одеському товариству як лiберал i почесний член «Товариства допомоги бiдним євреям Одеси». У 1903-1905 рр. Урусов був Бесарабським i Тверським губернатором, а наприкiнцi 1905 – початку 1906 р. – заступником (товаришем) мiнiстра внутрiшнiх справ Росiйської iмперiї. С. Урусова обрали до Першої Державної Думи, вiн вступив до «Партiї демократичних реформ». За революцiйну фронду його зняли з поста, позбавили всiх чинiв i звань, а у 1908 р. i 1913 р. вiн деякий час навiть сидiв у тюрмi. За словами А. Гальперiна, князь Урусов був «душею (масонської) органiзацiї, головним її iнiцiатором i органiзатором», пiдтримував тiснi зв'язки з «Великим Сходом Францiї«. Пiсля повалення монархiї Урусов обiймав посаду заступника (товариша) мiнiстра внутрiшнiх справ Росiї (березень-червень 1917 р.), обирався членом Засновницьких зборiв вiд Бессарабської губернiї. Пiсля Жовтневої революцiї Урусов залишився в Радянськiй Росiї та мав на метi об'єднання православної i католицької церков.