Читать «Україна масонська» онлайн - страница 151

Як думець, вiн приєднався до «української фракцiї«, виступив за створення нацiонально-територiальної автономiї України, пiдписав «Виборзький заклик», на три мiсяцi потрапив до тюрми. Невдовзi Ф. Штейнгель став одним iз лiдерiв нової партiї – «Товариства українських поступовцiв» – Української партiї соцiалiстiв-федералiстов, а у 1915 р. очолив Пiвденно-Захiдний комiтет Союзу мiст, Київський союз мiст i київське вiддiлення Товариства взаємного кредиту. Ф. Штейнгель був одним iз «найстарiших» масонiв в Українi (посвячений ще на початку ХХ ст.), а у 1908 р. створив ложу «Київська зоря» i став її Достойним Майстром. У 1909 р. вiн стає Достойним Майстром масонської Ради вищих градусiв «Правда». У 1910 р. Ф. Штейнгель увiйшов до керiвництва Верховної Ради, а у 1912 р. став Венераблем – головою Вищої Ради Великого Сходу народiв Росiї (серед членiв Ради був i О. Керенський).

Сергiй Олександрович Єфремов (справжнє прiзвище – Охрiменко) – громадсько-полiтичний дiяч, iсторик, теоретик i лiтературний критик. Народився у 1876 р. на Черкащинi в сiм'ї священика. Освiту здобув у семiнарiї та на юридичному факультетi Київського унiверситету. Ще молодою людиною вiн листувався з М. Драгомановим, I. Франко, був органiзатором Української радикально-демократичної партiї, а у 1911 р. видав своє дослiдження «Iсторiя української писемностi», що зробило його iм'я знаменитим серед iнтелектуалiв.

Михайло Грушевський – iдеолог українського нацiонального вiдродження, «батько» української iсторiї. Перебуваючи в Парижi у 1903 р., вiн вступив до французької масонської ложi, а у 1911 р. став одним iз лiдерiв українського масонства. М. Грушевський мав великий авторитет серед української iнтелiгенцiї.

Вiдомий учений i громадський дiяч Володимир Павлович Науменко також закiнчив Київський унiверситет, брав активну участь в українському русi. Тривалий час вiн був головним редактором журналу «Київська старовина», перетворивши його на друкований орган «української фронди». Скорiше за все вiн також вступив до масонства на рубежi XIX i ХХ ст.

Мирового суддю Андрiя Григоровича Вязлова у 1906 р. обрали депутатом Першої Державної Думи вiд Київської губернiї.

Будучи «лiвiше» партiї кадетiв, А. Вязлов пiдписав знамените опозицiйне «Виборзьке звернення», за що деякий час перебував пiд арештом.

Дмитро Миколайович Григорович-Барський – вiдомий київський адвокат i судовий дiяч, голова Ради присяжних повiрених округу Київської судової палати, лiдер київських кадетiв.

У 1917 р. «зiйшла зiрка» Михайла Iвановича Терещенка, який став мiльйонером пiсля смертi батька – власника цукрорафiнадних заводiв. М. Терещенко був масоном вищих ступенiв, камер-юнкером, членом Четвертої Державної Думи, головою Київського Вiйськово-промислового комiтету i товаришем голови Загальноросiйського Вiйськово-промислового комiтету (з 1915 р.). 2 березня 1917 р. вiн стає мiнiстром фiнансiв Тимчасового уряду, з 5 вересня 1917 р. – заступником мiнiстра-голови, з 25 вересня 1917 р. – мiнiстром iноземних справ. У 1912 р. Михайло Терещенко домiгся вiд Петербурга дозволу на вiдкриття Київської консерваторiї та дав грошi на її створення.