Читать «Україна масонська» онлайн - страница 145

Цi товариства покрили iмперiю на спонсорськi грошi масонiв i пiд керiвництвом масонiв. Їх метою була емансипацiя суспiльства, створення нової системи недержавних соцiальних зв'язкiв.

Масони стали незмiнними громадськими дiячами, фiлантропами, публiчними людьми. Вони направили своїх членiв у мiськi думи, мiсцевi земства, до Державної думи… Максим Ковалевський «очолював багато десятиступiнчастих органiзацiй», масон князь Г. Львов – Всеросiйський земський союз, масон А. Гучков – Центральний вiйськово-промисловий комiтет, масон А. Карташов – Релiгiйно-фiлософське товариство,

масон Я. Рубiнштейн – Лiгу прав людини, масон М. Бородiн – Товариство зближення мiж Росiєю й Америкою, масон П. Рябушинський – московський Вiйськово-промисловий комiтет i лiберальну газету «Ранок Росiї«, масон М. Маргулiєс – Союз мiст, масон М. Вiнавер – Єврейське iсторико-етнографiчне товариство i Єврейське товариство заохочення мистецтв…

Серед масонiв початку ХХ ст. – елiта мiської iнтелiгенцiї та буржуазiї Пiвденно-Захiдного краю iмперiї. Промисловцi, банкiри, адвокати, журналiсти, професори, суспiльно-полiтичнi дiячi, земцi становили основний контингент лож, який був невдоволений необмеженою монархiєю, безмежнiстю центральної влади, невирiшенiстю нацiонального та селянського питань…

Тодi по всiй Росiї приблизно 40-45 масонiв були обранi до 1-4-ї державних дум, п'ять масонiв опинилися в Державнiй Радi, вiсiм масонiв – у числi царських мiнiстрiв. Навiть директор департаменту полiцiї А. Лопухiн був масоном «високих ступенiв», iз старовинного роду «вiльних каменярiв». Серед масонства України не було помiтних обмежень у нацiональному, соцiальному та полiтичному планах, але все ж бiльшiсть масонерiї в Українi становили кадети, українськi «поступовцi» з ТУП («Товариства українських поступовцiв», що стало з 1917 р. українською партiєю соцiалiстiв-федералiстiв), українськi соцiал-демократи, народнi соцiалiсти, прогресисти, дiячi земств. Їх полiтично об'єднувала мета: позбавитися монархiї, нацiонального гноблення, домогтися демократичної республiки та прийняття конституцiї.

За нацiональною ознакою серед масонiв України на росiян припадало до 40-45%, українцiв – 30-35%, полякiв i євреїв – приблизно по 5-10%. Певнi обмеження в полiтичному планi для вступаючих до лож були лише для бiльшовикiв i членiв чорносотенних органiзацiй – «Союзу Росiйського народу», «Союзу Михаїла Архангела»…

Проте, на вiдмiну вiд «олександрiвської епохи», iмператор Микола Другий навiть не здогадувався не лише про «проникнення» масонiв у всi структури влади, а й про серйознiсть i «небезпечнiсть для трону» масонського руху в Росiйськiй iмперiї.

Великою змовою турецьких масонiв («домле» – турецький масон) називають революцiю в Туреччинi на початку минулого столiття. Младотуркам-офiцерам, якi органiзували її, було в середньому не бiльше тридцати рокiв. Бiльшiсть iз них навчалася в Європi, тiсно спiвпрацювала з французькими масонськими ложами. Вони фактично пiдготували лiквiдацiю султанського правлiння i ввели в країнi європейську конституцiю. Бiльшiсть мiнiстрiв першого турецького уряду були таємними членами масонських лож. На той час турецька лiберальна iнтелiгенцiя вiдкрито закликала всiх вступати до лож. В армiї, на флотi пiсля революцiї младотуркiв масони створили «вiйськовi ложi», в мiстах вiдкривалися «масонськi школи», якi виховували дiтей у дусi масонських традицiй. Перемога масонської конспiрацiї в сусiднiй державi активiзувала «масонськi приготування» в Росiї й Українi, показала приклад «верхiвкової революцiї«, до якої стали схилятися «полiтичнi» масони.