Читать «Україна масонська» онлайн - страница 143

Вважалося, що ложа «Святого Андрiя Первозванного» заснована у сiчнi 1900 р. в Женевi i визнана Великою Ложею Iталiї ще у 1912 р. як материнська – Велика Ложа «Капiтулу Нарцис».

Капiтул «Нарцис» стояв дещо осторонь вiд iнших масонських лож України, заснованих за пiдтримки «Великого Сходу Францiї«та «Великої Ложi Францiї«. Патент на вiдкриття «Нарцису» був виданий Великою Ложею Iталiї. У 1917 р. «Капiтул Нарцис» перейменували у «Капiтул Нарцис i Об'єднанi слов'яни».

До системи масонських лож «Нарцис» належали адвокат Сергiй Моркотун, юрист В. Комаров, адвокат Артем Галип, Григорiй Лисенко, юрист Юрiй Терапiано, Юрiй Гасенко, архiтектор Микола Шумницький, Андрiй Левицький, Борис Данькiвський, ряд мiсцевих помiщикiв i професорiв… i майбутнi суперники: Павло Петрович Скоропадський i Симон Васильович Петлюра.

До старих українських розенкрейцерiв «Нарцису» кiнця XIX – початку ХХ ст. очевидно належав доктор медицини Костянтин Степанович Моркотун (батько Сергiя Моркотуна, чем пояснюється його стрiмка «масонська кар'єра»). До масонiв-»шотландцiв» межi XIX-ХХ ст. очевидно належав дворянин i iсторик, шанувальник О. Конта i Г. Спенсера Iван Васильович Лучицький. У 1871-1873 рр. вiн писав наукову роботу в Iталiї та Францiї, зблизився там з масоном Г. Вирубовим. З 1874 р. Лучицький – доцент, а з 1877 р. – професор Київського унiверситету. В 70-90-тi роки XIX ст. вiн є членом київської «Громади», гласним Київської Думи, часто був у Францiї. Скорiше за все в таємну ложу Лучицький залучив своїх приятелiв М. Василенка i В. Науменка. В подальшому I. Лучицького було обрано до Третьої Державної Думи.

У передреволюцiйнiй Росiйськiй iмперiї з її невирiшеними соцiально-полiтичними проблемами духовне масонство поступово перетворилося на «полiтичне масонство», що вiдкрито йшло до «вiку Астреї«не шляхом просвiти, як, скажiмо, ложi М. Новикова, а шляхом полiтичної боротьби та революцiї. Для раптового «революцiйного удару» по монархiї масони використовували досконалу в своїй конспiрацiї унiкальну структуру таємних лож.

Незважаючи на розширення масонського впливу в Центральнiй Українi, «ослiплi» жандармськi полковники з Києва надсилали в столицю докладнi доповiдi, в яких зазначалося: «Що стосується ордену масонiв, то спроб його органiзацiї в Києвi не виявлено», хоча лише в Києвi, на той час вже було близько 100-120 масонiв. Київ стояв на другому мiсцi пiсля Петербурга (випереджаючи Москву) за кiлькiстю масонiв i їх впливом на суспiльство.