Читать «Україна масонська» онлайн - страница 139

Вважається, що Михайло Драгоманов у Женевi став євангелiстом. Але якої конфесiї? Великий iнтерес до релiгiї у нього спостерiгався все життя. Бiльше того, вiн мрiяв про реформування православ'я в Українi, створення нової чесної Церкви. Першими кроками до цiєї Братерської Церкви вiн вважав обмеження чиновницьких утискiв у релiгiйнiй сферi, спрощення обрядностi й iєрархiї, лiквiдацiю контролю за вiруючими, переклад Святого писання на сучасну українську мову… Драгоманов болiсно сприймав втрату нацiональної автокефальної церкви, де були священики «вiльнi, виборнi», «…поповського багатства у нас не було, поки не завелися казеннi петербурзькi порядки. В попи обирали тодi людей усякого роду…». Драгоманов критикував як росiйське православ'я в Українi, так i унiатство (як два боки «антиреформаторської реакцiї«). У той самий час вiн писав, що для «одушевлення» церкви може стати в нагодi досвiд баптистiв, «…коли немає для цього справжнiх протестантiв, то готовий сам справляти їх службу». Стверджуючи принципи вiротерпимостi, Драгоманов повторював масонськi аксiоми: люди повиннi «поважати будь-яку вiру з будь-яким обрядом, коли вона веде людей до любовi, а не навпаки». У 1889 р. Драгоманов переїхав до Болгарiї, де йому надали мiсце професора на кафедрi загальної iсторiї Софiйського унiверситету. Проте вiн не залишав iдею «реформацiї«. На початку 90-х рокiв XIX ст. за iдеєю Драгоманова в Галичинi видано багато брошур, що повиннi були пiдштовхнути народ до духовного пошуку…

Iван Франко також був масоном, а його програмний вiрш «Каменяр» можна розглядати як масонський гiмн. Франкiвський «Каменяр» сповнений масонською символiкою, де «голос зорi» – це воля Абсолюту або Архiтектора, а залiзний ланцюг на «тисячах» каменярiв – братерський ланцюг взаємодопомоги, ланцюг масонської клятви… лише замiсть масонського лозунгу «обтесуйте камiнь» I. Франко закликає: «лупайте сю скалу».

Модний у 70-тi роки XIX ст. письменник i масон П. Д. Боборикiн у 1876 р. «винайшов i пустив в обiг» слово «iнтелiгенцiя», що спочатку означало «передовi», «прогресивно мислячi» людi розумової працi. Можливо пiд iнтелiгенцiєю того часу Боборикин мав на увазi, перш за все, росiйських масонiв. Оксана Забужко справедливо зазначає, що у 60-80-тi роки XIX ст. вiдбулася трансформацiя малоросiйського дворянства в українську iнтелiгенцiю. Частина цього дворянства мала давнє сiмейне «масонське корiння».

РОЗДIЛ VII

Новий етап у розвитку масонства в Українi починається в першi роки ХХ ст. У цей час в Українi затверджуються як мiнiмум шiсть масонських систем:

система традицiйних законспiрованих лож (можливо, старошотландського обряду), що у сiчнi 1900 р. на Першому масонському Конгресi лож Пiвденного Заходу Росiйської iмперiї створили Велику Ложу України.