Читать «Україна масонська» онлайн - страница 140

Б. Телепнєв писав: «У 1900 р. вiдбувся перший український масонський з'їзд (конгрес), вiн заснував першого сiчня того самого р. Велику Ложу України» (за iншими вiдомостями, «Велика Ложа України виникла у 1902 р. в Женевi);

капiтул «Нарцис» – масонсько-мартинiстський орден, можливо, орiєнтований на iталiйське масонство;

загальноросiйське «полiтичне» масонство, що залежало вiд французької масонської системи Великого Сходу. Цей напрям почав формуватися в Українi з 1907 р.;

регулярне масонство (шотландської системи), орiєнтоване на англiйську Велику Ложу;

«Орден зiрки на Сходi» – фiлiя заснованого в Iндiї масонського ордену. У 1911 р. ложi цього езотеричного ордену фiксувалися в Києвi та Ялтi;

таємнi ложi Захiдної України, очевидно, пiдпорядкованi австро-угорськiй масонськiй системi.

Можливо, крiм перелiчених систем, в Українi iснувало «аристократичне» мiстичне масонство: масонiв-»фiлалетiв» на загальноiмперському рiвнi очолив великий князь Олександр Михайлович Романов, масонiв-»мартинiстiв» – великий князь Микола Миколайович Романов. Великий фiлософ киянин i масон Микола Бердяєв скаже: «Окультизм, судячи з усього, є i сила, i мода завтрашнього дня». I новий «ренесанс» iнтересу до окультизму та масонства фiксувався у Схiднiй Європi у 1906-1929 рр.

В Українi у 80-тi роки XIX ст. сформувався парамасонський (багато чого в ритуалах i в структурi органiзацiї взято з масонства) єврейський орден «Бней Моше» («Сини Мойсея»). В Одесi вiн створений письменником Гiнцбургом (псевдонiм Ахад а-Ам), I. Айзенштадтом i А. Любарським ще у 1889 р. Цей орден мав сприяти вiдродженню єврейського народу, його поверненню на iсторичну батькiвщину. У 1893 р. керiвництво «Бней-Моше» перемiстилося до Яффи, але у 1897 р. цей орден був розпущений у зв'язку з появою полiтичного сионiзму. Парамасонська таємна єврейська органiзацiя «Брайн Брит» («Сини Завiту»), що була заснована в Нью-Йорку у 1843 р., до початку ХХ ст. також мала свої органiзацiї в мiстах Росiйської iмперiї (зокрема, в Одесi). Проте нi «Сини Завiту», нi «Сини Мойсея» нiколи не були регулярними масонськими орденами, визнаними системою Великої Ложi або Великого Сходу.

Майбутнiй засновник Червоної Армiї Лев Троцький згадував, як пiд час тюремного ув'язнення в Одесi у 1898 р. (протягом цiлого року) наполегливо вивчав масонство, отримував вiдповiдну лiтературу i «…завiв собi для франкмасонства зошит з тисячi нумерованих сторiнок i дрiбним бiсером записував до нього витяги з численних книг… Думаю, що це мало значення для всього мого подальшого iдейного розвитку». В Одесi Троцький пiдготував з iсторiї масонства статтю для журналу «Свiт Божий», яку так i не опублiкували. Але цiкаве саме тяжiння майбутнього «залiзного Лева» до масонства, про яке вiн знав з якихось «неофiцiйних джерел». Чи не вiд свого родича – племiнника матерi Мойсея Пилиповича Шпенцера – дiзнався Троцький про масонство? Одесит, член Товариства взаємодопомоги вчителiв-євреїв Пiвдня Росiї, видавець i господар друкарнi М. Шпенцер був масоном (щоправда невiдомо коли, ким i де вiн був прийнятий до масонства).