Читать «Україна масонська» онлайн - страница 141

В одеському будинку Шпенцерiв юнак Лейба Бронштейн (Л. Троцький) прожив довгих сiм рокiв (1888-1895 рр.).

Про iснування таємної «Великої Ложi України» (зразка 1900 р.? або 1902 р.?) точаться постiйнi суперечки. Адже її iснування так i не було розкрите полiцiєю, а документи лож не потрапили до вiдкритих архiвiв. Частина дослiдникiв стверджує, що «Велика Ложа України» – мiстифiкацiя кiлькох «загравшихся» авторiв i полiтикiв. Але, скорiше за все, структуру таємних лож передали масони середини XIX ст. наступному поколiнню. Можна лише припустити, що ложi (або масонськi братства) безперервно iснували все ХIХ ст. (близько 80 рокiв перебуваючи в «глибокому пiдпiллi»). В Українi набагато ранiше, нiж у Росiї (ще у 1900 р.), сформувалася «Велика Ложа», в якiй збиралися люди впливовi, суспiльно активнi. Саме тому масонськi ложi були небезпечнi для закостенiлого режиму, що потребує перебудови.

Вважається, що до «Великої Ложi України» вiдносилися такi масонськi ложi: «Розсiяного мороку», що вiдродилась у Житомирi, «Озiрiса» – у Кам'янцi-Подiльському, «Шевченка» – в Харковi, «Безсмертя» – в Києвi, «Любовi та Вiрностi» – в Полтавi (нiбито iснувала з 90-х рокiв XIX ст.), «Братства» – в Чернiговi, «Понта Евксинського» – в Одесi.

Масон Ю. Терапiано писав, що є вiдомостi про заснування ще О. Лабзiним так званого таємного росiйського масонства, яке об'єднало залишки розгромлених «новиковських» лож. Незважаючи на дозвiл масонства Олександром Першим, «таємне росiйське масонство» залишилося таємним – не зареєструвало своїх лож, було далеким вiд полiтики. Ю. Терапiано стверджує: «Це традицiйне росiйське таємне масонство з центром у Москвi проiснувало до революцiї 1917 р.». Можливо, українськi ложi кiнця XIX ст. були продовженням i вiдгалуженням «таємного масонства».

П'ятнадцятого листопада 1906 р. Максим Ковалевський вiдкрив у Петербурзi нову масонську ложу, до складу якої ввiйшли i вихiдцi з України (В. Немирович-Данченко та iн. за фiнансової пiдтримки банкiра Д. Л. Рубiнштейна). Керiвним органом загальноросiйського «полiтичного» масонства у 1907-1912 рр. була ложа «Полярна зiрка», що отримала вiд Великого Сходу Францiї право вiдкривати в Росiї новi ложi. До неї входили масони лише високих ступенiв посвячення (починаючи з 18-го).

У травнi 1908 р. до Петербурга прибули емiсари «Великого Сходу Францiї«Сеншоль i Буле з метою легалiзацiї масонських лож у Росiйськiй iмперiї. В тому самому роцi створена «Верховна Рада росiйських масонських лож» у сферi впливу «Великого Сходу Францiї«(голова – князь С. Урусов, секретар – князь Д. Бебутов). Тодi ж пройшов Перший росiйський масонський Конвент. На ньому рiзнi гiлки масонства домовилися про союз, були сформованi керiвнi органи ордену для Росiї: «Верховна Рада» i «Рада 18-ти»). На кiнець 1909 р. ложа «Полярної зiрки» таємно вiдкрила вже десятки лож у Петербурзi, Москвi, Києвi, Одесi, рядi iнших великих мiст Росiйської iмперiї.

Вiдомостi про росiйське масонство у 1909 р. просочилися в росiйську пресу i, щоб уникнути «непорозумiнь», лiдери росiйських масонiв прийняли формальне рiшення про припинення своєї дiяльностi з лютого 1910 р. (таке рiшення дуже схоже на чергову «чистку» масонських лав; воно було необхiдне не лише з метою конспiрацiї, а й для того, щоб очистити ложi вiд «ненадiйних осiб» i «базiкал»). Членам лож тодi було повiдомлено, що полiцiя напала на слiд масонiв, а тому необхiдна повна самолiквiдацiя всiєї системи масонських лож. Розкриття у 1909 р. провокаторської дiяльностi уявного героя i лiдера соцiалiстiв-революцiонерiв Евно Азефа нанесло серйозний удар по всiй системi конспiрацiї в iмперiї. Деякi масони стали побоюватися проникнення в ложi агентiв Департаменту полiцiї або гонiнь так званих жидомасонiв (термiн увiйшов у вживання приблизно у 1907 р.) в чорносотеннiй пресi. Пiд пiдозрою опинилися деякi старiйшi масони.